Роман Катеринчик

«Підкат через консалтинг» Ось один з моїх улюблених способів хантингу спеціалістів C-Level. Зараз розповім, що це означає. Коли ми досліджуємо якусь нову тему, наприклад, факторинг або купівлю безнадійних банківських кредитних портфелів з метою подальшої роботи з цими портфелями. Один з найдійовіших способів — це постукати до топ-менеджерів ринку, познайомитися і запропонувати їм співпрацю в форматі консалтингу. Конверсія в такий контакт, за моїми спостереженнями, становить близько 80%. Консалтинг — це можливість поділитися експертизою, легально заробити гроші на погодинній ставці, а також це не суперечить діловій етиці і не зобов'язує відкривати якісь секрети. Для мене це хороший спосіб познайомитися з людиною. І якщо в процесі ми сподобаємося один одному, значно легше буде перейти до прямого діалогу про фуллтайм співпрацю. Вже складно порахувати, скільки таких кейсів було в моїй практиці. Але перший контакт з пропозицією співпраці в форматі консалтингу і подальше запрошення на роботу в компанію завжди працюють ефективно. Беріть на замітку 👋🏼

Як хакнути сферу послуг. Сила чайових У мого друга Паші ніколи немає проблем з обслуговуванням: він улюбленець офіціантів, адміністраторів, і навіть у найвідомішому закладі вiн завжди отримає найкращий стіл. Довгий час мені здавалося, що він "зламав" сферу послуг. Але все виявилося набагато простіше. Паша багато рокiв жив в Америці, де чайові вважаються культом. Наприклад, якщо ви не залишили чайові в закладі, офіціант може гнатися за вами, поки не наздожене і не змусить залишити належні 20%. Це вважається нормою, адже офіціанти отримують дуже низьку погодинну ставку і живуть на чайові. Отже, Америка навчила його залишати чайові авансом. Якщо ви все одно залишаєте чайові, то чому б не дати їх авансом, як тільки ви знайомитеся з вашим офіціантом чи хостес? По-перше, це буде вау-ефект. Упевнений, що за весь день у нього чайових авансом ніхто не залишить. А може, навіть за тиждень. По-друге, це одразу забезпечить вам пріоритетне місце на фоні всіх інших відвідувачів. І найголовніше, якщо ви і так залишаєте чайові, то ви нічого не втрачаєте. Сподіваюся, цей лайфхак допоможе вам налагодити взаємодію в сфері послуг так, як допоміг мені.

Вимоги до рівня синьйоріті у нашій команді

Страждалець або понторіз: хто ти сьогодні? Один з головних інструментів, які ми використовуємо під час виходу на нові ринки — це Роудшоу. Я вже писав про цей формат: ми вирушаємо до потенційно цікавих країн та проводимо безліч зустрічей із керівниками та власниками бізнесу, а також із місцевими експертами. Такий підхід допомагає нам краще зрозуміти ринок, дізнатися його особливості та усвідомити, що нас чекає на місці. З часом я помітив закономірність: існують два типи підприємців, з якими доводиться спілкуватися під час таких обговорень — страждальці та понторізи. Страждальці — це ті, хто налаштований скептично. Вони схильні до перебільшення труднощів, свідомо або підсвідомо акцентують увагу на проблемах. Вони говорять про труднощі: — «команда ще не зібрана» — «точку беззбитковості не досягнуто» — «місцеві працівники ненадійні» — «бюрократія та регуляторні перепони заважають розвитку то що» Іноді здається, що вони намагаються переконати нас (або навіть себе), що їхній бізнес на межі закриття, а конкуренти вже зникли. Можливо, це їхній спосіб відлякати потенційних гравців від виходу на ринок, малюючи похмуру картину. Понторізи, навпаки, — це підприємці-мрійники. Вони розповідають, як все трошки краще, нiж супер: — «успішно впровадили штучний інтелект у всі процеси» — «маленька команда, лише троє людей замість 60 завдяки технологіям» — «процеси працюють ідеально» — «ІТ команда зробила весь беклог та завдання закінчилися» — «ринок на зльоті, мало гравців, клієнтів – море, а маржа висока» Під час розмови з ними складається враження, що ти вже відстаєш на світлові роки: грошi, немов золоті монети сиплються на них, як у шоу «Форт Буаяр». Спостерігаючи за цими двома типами підприємців, я дійшов висновку, що у більшості випадків це підсвідома поведінка. Одні люди завжди бачать усе в похмурих кольорах і чекають ще гіршого, а інші, хоча справи у них можуть бути не такими блискучими, транслюють оптимізм і впевненість у майбутньому. Мені більше подобається другий тип — мрійники, впевнені у своїх силах. Вони заряджають своїм ентузіазмом і мотивують. А хто сьогодні ти?

«Ця ваша бізнес-література — повна дурниця» Вчора у мене відбулася цікава розмова з другом-підприємцем, який поділився своїми думками про бізнес-літературу. Отже, я вирішив поділитися цим з вами, оскільки у мене розумна аудиторія, і, напевно, кожен з вас прочитав не одну бізнес-книгу. Вам буде цікаво. «Усі ці iсторії успiху (Zappos, Netflix, Pixar тощо) не приносять користі, а шкодять. Вони вводять в оману незміцнілi розуми. Я довго про це думав і твердо вирішив наступні 3 роки не читати бізнес-літературу та не витрачати на неї час». Давайте одразу уточнимо: 1. Мова йде тільки про історії компаній та брендів. 2. Мій друг дійсно дiючий бізнесмен, який з нуля побудував кілька компаній на різних ринках. 3. Перед тим як прийти до своїх висновків, він прочитав багато книг. I ось чому: 1. Жоден з цих кейсів не можливо застосовати в нашій економіці. Більшість (або всі) таких компаній побудовані на величезних ринках (переважно в США), з легким доступом до венчурного капіталу, фондів та розвинутої культури менеджменту. 2. Помилка вижившого. Ваша увага зосереджена на успішних прикладах, ігноруючи тих, хто потерпів невдачу. Це веде до хибних висновків про те, що певні стратегії чи підходи успішнi, оскільки важлива інформація про тих, хто не впорався, залишається поза увагою. 3. Кожна історія успіху унікальна і невідтворювана. Скільки було спроб скопіювати ідею, застосунок Монобанку в Україні? Я можу згадати чотири, але жодній не вдалося досягти навіть 20% результату Моно. 4. Більшість таких книг написані з двома цілями: розвиток HR-бренду («Хочу працювати в Zappos і бути щасливим!») та підвищення вартості акцій для публічних компаній. Інвестори хочуть тримати в своїх руках акції «секси»-брендів. 5. Під час створення книг автори вигадують концепції, щоб красиво спакувати підходи. Так читачеві легше запам'ятати та засвоїти інформацію, але здебiльшого мова йде про регулярний менеджмент. Наприклад, метафора “семимильного маршу” описує маховик, який важко розкрутити, але як тільки він починає обертатися, набирає швидкість і вимагає все менше зусиль для підтримки. Реально? Таким чином, мій друг вирішив не звертатися до бізнес-літератури в наступні три роки, зосередитися на бізнесі, вирішенні реальних кейсів та спілкуванні з практиками, а потім подивитися, що з цього вийде. Що думаєте про користь книг з історями успіху?

Монблан та настанови Легенди Ми обрали Монблан, тому що він не «дуже високий» (4810 м), і на нього можна «сходити» за тиждень. Та врешті виявилося, що Монблан — одна з технічно найскладніших гір, адже практично весь шлях складається з лазіння по скелях, і тільки штурм — це підйом вгору в кішках по снігу. Моїм гідом на Монблані був справжній легенда українського альпінізму Геннадій Васильович Копейко. «Легенда» — так його нам представили і так ми його весь час і називали. З 63 років останні 40 років свого життя він ходить по горах. У його в активі є ряд гір, які підкорили лише одиницi у світі. Поради, якими поділився зі мною Легенда, і я хочу поділитися з вами, якщо ви раптом вирішите піти в гори. 1. Неважливо, на яку гору ви піднялися, головне — спуститися. Частою помилкою початківців-альпіністів є те, що вони витрачають всі сили на підйом і не залишають сил на спуск. Тоді починаються найскладніші випробування. Багато років тому я піднявся на Ельбрус (5642 м), але під час спуску мене подолала гірська хвороба, і спуск був дуже важким. 2. В горах перемагає і виживає найповільніший. Чим повільніше ви рухаєтеся, тим вища ймовірність, що вам вистачить сил дістатися до вершини і спуститися донизу. 3. Заздалегідь подбай про тепло. У горах не знаходять обпечених, але багато замерзлих. Погода з висотою стає холоднішою і агресивнішою. 4. Кожен кілограм ваги має значення. В рюкзаку має бути тільки те, що потрібно для штурму та спуску. Нічого зайвого, адже кожен кілограм важливий на дистанції. 5. Думай тільки про один наступний крок. Коли дуже важко і вже не можеш рухатися, думай тільки про те, що тобі потрібно зробити один крок. Потім ще один крок і ще один, і таким чином ви дійдете до вершини і спуститеся вниз. Гори — це чудова перезавантаження для мозку, справжнє фізичне випробування для тіла. Дякую, Монблан.

З Днем Прапора 🇺🇦 та Днем мого рідного Харкова з найвищої точки Європи — гори Монблан!

Принципи Mamba Mentality Друзі підкинули класну розшифровку інтерв’ю з ключовими тезами. Ці принципи ілюструють мислення та звички, які дозволили Кобі Браянту досягти величі як на баскетбольному майданчику, так і поза ним. Для тих, хто не любить дивитися відео англійською: 1. Невгамовна допитливість Кобі керувала невгамовна жага до знань як у баскетболі, так і в житті. Він вивчав сторітелінг у старших класах, щоб краще розуміти емоції, оскільки вірив, що це допоможе йому стати кращим баскетболістом. 2. Постановка чітких цілей з раннього віку У 13 років Кобі вирішив, що хоче стати одним з найвеличніших баскетболістів. Ця ясність мети спрямовувала його дії та рішення з самого раннього віку. 3. Сфокусована одержимість Кобі присвятив своє життя баскетболу. Усе, що він робив — читання, розмови, спостереження — було спрямоване на те, щоб покращити свою гру. Цей вузький фокус дав йому перевагу над іншими. 4. Довгострокова стратегія Кобі роками вивчав своїх суперників, виявляючи їхні сильні та слабкі сторони. Він зосередився на розвитку своїх слабких місць у менш критичні моменти, щоб до того часу, коли ставки були високі, його гра була всебічно розвинена. 5. Перетворення труднощів на силу Після невдачі в важливій грі Кобі проаналізував, чому це сталося (недостатня сила через напружений графік НБА) і скоригував свої тренування, щоб це більше не повторилося. 6. Трудова етика понад усе Трудова етика Кобі була неперевершеною. Він наполегливо тренувався, досконало вивчав гру і стежив за тим, щоб працювати більше, ніж усі інші, вважаючи, що наполеглива праця — це ключ до успіху. 7. Жодних виправдань, лише рішення Коли Кобі порвав ахілл, він все одно зумів забити два штрафні кидки, перш ніж піти з майданчика. Його мислення завжди було спрямоване на те, щоб долати біль і зосереджуватися на тому, що потрібно зробити. 8. Будьте прикладом для інших Кобі вірив у те, що потрібно подавати приклад своїм дітям і оточуючим. Він ніколи не дозволяв втомі або болю завадити йому бути поруч із родиною чи виступати на майданчику. 9. Ніколи не задовольняйтесь досягнутим Навіть після перемог у чемпіонатах Кобі не зупинявся на досягнутому. Він постійно шукав способи покращити себе та свою гру, завжди прагнучи більшого. 10. Проживайте момент Кобі дякував Філу Джексону за те, що той навчив його зберігати спокій і концентрацію в стресових ситуаціях. Такий підхід дозволив йому досягати успіху в найвідповідальніші моменти. Як бачите, нічого нового і нічого про work-life balance та 8-годинний робочий тиждень. Для досягнення результату в бізнесі, баскетболі та житті працюють однакові принципи.

Полезные ритуалы и рабочая этика У меня есть такое правило: регулярно возвращаться к контенту, который меня вдохновляет и заряжает. Например, книгу Джека Уэлча “Победитель” я читал (слушал) минимум 7 раз. Каждый раз нахожу в ней что-то новое и актуальное для текущих задач. А вот это интервью Коби Брайанта о его рабочей этике «Mamba mentality» переслушиваю регулярно. Помогает мне навести фокус. Рекомендую для субботнего просмотра: ссылка. Кстати, накидайте интереного контента в комментариях.