IZUM.antique.store

Сливочник і цукорниця Вперше скуштувавши чай у XVI столітті, англійці полюбили його, але почали пити по-своєму, замість китайської церемонії вони винайшли власну. Китайці не використовували заварювальні чайники для приготування чаю, гарячу воду з металевого чайника вони наливали в чашу з листям або пудрою. Чи то через брак інформації, чи то з любові до експериментів, європейці стали першими заварювати чай у чайниках. Часто він виходив у них терпким, і тоді вони придумали пом'якшувати смак молоком і цукром. Незабаром китайські гончарі отримали з Європи спеціальне завдання: виготовити нові, раніше невикористовувані предмети для подачі молока та цукру. Якби тоді європейці перейняли китайські традиції чаювання без самодіяльності, то не було б зараз у наших буфетах молочників і цукорниць. #izum_цікаве

Корзинка для полуниці з ємностями для цукру і сметани. Можна використовувати для подачі сиру. Португалія, 1970 роки Фаянс Розмір 29/18 см Висота самої корзинки 6 см З ручкою 13 см Прекрасний стан Ціна £75

У 1872 році відкрився перший прототип такого прихистку для таксистів. Це був своєрідний буфет на стоянці таксі у Найтсбриджі. На стоянці був черговий, який міг доглянути за двома повозками. Візники за цей час могли випити чаю, відпочити та зігрітися. Однак, враховуючи, що вулицями вікторіанського мегаполіса працювало близько 7000 візників, одного буфета було замало. Було вирішено відкрити ще кілька. Зараз у Лондоні таких cabmen’s shelters залишилося лише 13, ми можемо там замовити сендвіч і чай, але всередину нас не пустять. Ну хіба як що ви — водій blackcab. #izum_history #izum_цікаве

Cabmen’s shelter Вулицями Лондона розкидано 13 маленьких зелених будиночків, які служать притулком для візників/таксистів blackcab. Усередині вони можуть розслабитися, випити чаю або кави, пообідати. Вони з'явилися наприкінці 1860-х - на початку 1870-х років, коли опалювані автомобілі та різкі повороти були розкішшю, про яку лондонський візник навіть мріяти не міг. Умови праці були жорсткими — він сидів на своїй кареті за будь-якої погоди: під проливним дощем, у тумані, пронизливому вітрі чи крижаному снігу. Візники не могли залишати свою повозку без нагляду, бо її могли просто вкрасти, позбавивши їх засобу для заробітку. Можна було піти в паб, щоб скористатися вбиральнею і перекусити, але за нагляд за повозкою потрібно було платити. Вийти з пабу, не випивши кілька пінт пива, було складно, а це могло закінчитися погано. Водіння в нетверезому стані завжди було небезпечним. #izum_цікаве #izum_history

Чашка вусача великого обʼєму Англія, перша половина 20 ст Фаянс, трансфер IRONSTONE STAFFORDSHIRE FLOW BLUE MUSTACHE CUP & SAUCER, ENGLAND Обʼєм 1 пінта або трошки більше ніж 500 мл Прекрасний стан. Присутній кракелюр на блюдечку і вставці для вусів. Ціна £80

Канделябр бронзовий Знайдено в Англії, кінець 19 початок 20 ст Висота 41 см Прекрасний стан Ціна £350

Майкл Мебіус, відомий тим, що малював ікони поп-культури з бульбашками жувальної гумки, виграв «монументальний» позов про авторські права проти сотень іноземних компаній. Художник отримав загалом 120 мільйонів доларів, що стало «найбільшою сумою, коли-небудь присудженою живому незалежному артисту». «Це лише верхівка айсберга. Це безумство, які порушення там відбуваються. Якщо ви загуглите «Жувальна гумка Мерилін», 99% з них — підробка», — розповів Мебіус Artnet News. Одним із найбільших колекціонерів Мебіуса був видавець Playboy Г'ю Гефнер (†2017), для журналу якого Мебіус протягом 17 років малював дівчат у стилі пін-ап. Оригінальні бульбашкові портрети Мерилін і Одрі належать художнику. Мебіус оцінює їхню поточну вартість приблизно у десять мільйонів євро кожен. Загалом Мебіус намалював з бульбашками жувальної гумки близько 35 знаменитостей, зокрема королеву Єлизавету та Девіда Боуї. А в 2024 році спільно з мануфактурою Meissen випустив порцелянову композицію. #izum_цікаве

1904: Dinner Party At The Hotel Astor. Я вибачаюсь - а де жінки? #izum_цікаве

Протягом багатьох років за столом Валентіно побували зірки світового масштабу, від Елізабет Тейлор до Мадонни, але з усіх вечірок особливо йому запам'яталася одна: «Коли я був дуже молодим, на початку моїх подорожей до Нью-Йорка, — згадує він, — Діана Вріланд влаштовувала для мене вечерю. Вона запитала: «З ким ти хочеш зустрітися?» І, звісно, я відповів: «З Софі Лорен». Діана сказала: «Добре, я їй зателефоную». У день вечері вона сказала: «О, Софія поїхала до Італії. Але прийде Джекі Кеннеді». Молода вдова щойно переїхала на П’яту авеню, стала більш розслабленою і дозволила собі веселитися. Це був мій найкращий сюрприз на вечері». Чи є ще хтось, з ким би Валентіно хотів повечеряти? «Я хотів би повечеряти з королевою Єлизаветою, щоб ми могли сісти і по-справжньому поговорити. Одного разу я зустрів її і сказав, що чорний колір їй дуже личить. Вона зазначила, що, на жаль, може носити чорне лише на похоронах, і нам варто забути про цю розмову».

Сервірування столу в домі дизайнера Валентіно Гаравані не поступається в розкоші та витонченості його червоним сукням. Прийом гостей дизайнер підніс до рівня мистецтва, яке відобразило видавництво Assouline на сторінках книги "Valentino, at the Emperor's Table". «Я завжди починаю з основи: красива скатертина та лляні серветки», — пояснює дизайнер. «Я ніколи не дозволяю нікому сидіти за моїм столом без тарілки. Якщо одну тарілку забрали, перед вами одразу має з’явитися інша чиста тарілка. Навіть коли я сам дивлюся дурне італійське шоу і їм із підноса, мені подобається бачити гарну серветку, скатертину та якісний келих». Свічники і квіти також обов'язкові: «На обід із восьми чи десяти осіб мені подобаються чотири свічники». І жодних Instagram за вечерею: «Це стає справжньою залежністю». #izum_цікаве #izum_сервірування