Скрипник Євген психіатр

13% породіль мають депресію, 9% – тривожний розлад, а 3-5% – обсцесивно-компульсивний розлад. Жінки, що народили зі значним втручанням та ризиком для життя, ймовірно, матимуть посттравматичний розлад. Майже 12% батьків переживають вигорання. Післяпологова депресія ✅Післяпологова депресія – це не просто сум і втома після народження дитини. Це тривала депресія, яка може ставати дедалі тяжчою, і ставити під загрозу догляд за дитиною, собою, сімейні стосунки, здоров’я і навіть життя. Цей психічний стан наразі називають довколопологовою депресією, оскільки починається вона переважно під час вагітності, а після пологів посилюється. Особливо ризикують жінки, що народжують вперше, матері підліткового віку та жінки із травматичними пологами. Збагнути, що це саме депресія, а не втома і тривожність – непросто. Але якщо ігнорувати довколапологову депресію, вона може закінчитися суїцидом, вбивством чи психозом. Відразу варто наголосити: жінка не винна, що перебуває в такому стані. Якщо є щонайменше 2 симптоми із 7 наведених, які тривають понад два тижні не зважаючи ні на що, скоріш за все, йдеться про післяпологову депресію: – Постійний сум і пригнічений настрій. – Не тішать речі, що колись приносили радість. Після пологів рідко буває так, що час на себе чи хороша погода не тішать. Але якщо немає радості від довгоочікуваного часу на серіал, книжку, перебування на самоті – це дуже тривожний сигнал. – Порушення сну. Матері сплять мало, і виспатися особливо змоги немає. Тому важко сказати, чи є порушений сон – коли дитина спить, а мама не може – чи ні. Та матерям слід давати змогу виспатися. Це і відновить сили, і вкаже на можливий розлад, якщо заснути не вдається. – Брак сил та енергії. Брак сну через постійний догляд за дитиною, звісно, позбавляє сил. І знову ж таки - це ненормально, що жінка мало відпочиває і постійно зайнята. Тому молоді матері, як і всі люди, мають достатньо відпочивати. – Загальмованість чи надмірне збудження. Це нетипово для матерів, тож сповільнена мова чи суцільна метушня – погані знаки. – Почуття провини і нікчемності. Міжнародні огляди кажуть, що ці ознаки депресії рідко бувають у породіль, а як є – то це довколопологова депресія. Хоча в нашій культурі відчуття провини в матері розвивається завдяки суспільному та інформаційному впливу. І це, безумовно, слід змінити на підтримку і розуміння. – Суїцидальні думки. Вони дуже рідко супроводжують материнство, але часто – депресивний розлад. Тому якщо жінка з немовлям на руках думає, що «краще було би без неї», це дуже погано, і потрібна термінова допомога. Матері рідко кажуть про суїцидальні наміри, але якщо запитати прямо, зазвичай, зізнаються, свідчать джерела. Як запобігти післяпологовій депресії – Вагітним жінкам слід не лише вимірювати тиск і перевіряти білок в сечі, а й проводити скринінг депресивного розладу, знати сімейну історію та анамнез – чи були раніше депресивні епізоди. Якщо є депресія, то слід пересвідчитися, що це не біполярний розлад (потрібна інша терапія). Якщо є психоз – видіння, галюцинації, зміни мовлення – то це привід для невідкладної допомоги. – Освітні програми для молодих матерів (підлітків). – Візити медсестри/брата додому, консультації телефоном, підтримка, завчасна когнітивно-поведінкова терапія (у разі травматичних пологів). – Вагітним не рекомендують приймати антидепресанти в якості профілактичного заходу – інгібітори зворотного захоплення серотоніну має досить незначну користь та можливі побічні ефекти. – Дуже важливо, аби батько/партнер допомагав із доглядом за дитиною та в побуті. Приклад Швеції свідчить, що регулярна допомога батька допоміг скоротити потребу в антибіотиках та ліках проти тривожності в перші 3 місяці після пологів. Як лікувати післяпологову депресію Першою ланкою є психотерапія – вона ефективна при помірній депресії. Ефективними і доказовими вважається когнітивно-поведінкова терапія, поведінкова активація (ви змушуєте себе робити щось хороше). Але в разі сильної депресії потрібне також медикаментозне лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.

Так, препарати можуть потрапляти в грудне молоко, і є перелік антидепресантів, що вважаються безпечними для немовлят. Тим не менше, слід пильнувати, чи немає в дитини надмірної сонливості чи порушення харчування. Протокол радить починати медикаментозну терапію депресії в породіль з пів дози, і поступово збільшувати за потреби кількість препарату. ✅Післяпологовий постравматичний стресовий розлад Для деяких жінок пологи є настільки травматичним досвідом, що викликають справжній посттравматичний синдром. Таке буває в разі обвиття пуповиною, позапланового кесарського розтину, перебування немовляти в реанімації, почуття безпомічності під час пологів, через погане спілкування з медиками та брак підтримки з їхнього боку, досвід сексуального насильства в минулому, фізичні травми під час пологів (екстрене видалення матки, розриви 3-го і 4-го ступеню, пре-еклампсія та еклампсія). Жінки із післяпологовим ПТСР часто не отримували анестезію, або вона була неефективною. Є також дослідження, які свідчать, що післяпологовий ПТСР пов’язаний не зі складністю народження дитини, а з попереднім досвідом жінки. Післяпологовий ПТСР супроводжують нав’язливі думки про пологи, бажання говорити про них, чи читати літературу, консультуватися із лікарем, ніжні жахи, поєднання депресії, тривожності та озлобленості, і дистанціювання від інших, в тому числі від дитини. Деякі речі можуть живо нагадувати цей епізод (так звані flashbacks, повторне займання спогадів), перезбудження і панічні атаки. Такі жінки схильні відмовлятися від ідеї народження дітей ще. Всі рекомендації щодо післяпологового психічного здоров’я наголошують на тому, що матері потрібна регулярна фахова підтримка і огляд. Якщо в матері розвивається ПТСР, то спершу лікар має регулярно та уважно спостерігати за пацієнткою. Дві третини жінок долають ПТСР без додаткових втручань. Якщо ознаки травми не минають, потрібна групова чи когнітивно-поведінкова психотерапія. Якщо вона неможлива, неефективна, є супровідна травма (домашнє насильство), то потрібне медикаментозне лікування.

У сучасному світі соціальні мережі стають джерелом інформації на будь-які теми, в тому числі про психічне здоров’я. Проте важливо пам’ятати, що не кожна інформація в інтернеті є достовірною, особливо коли йдеться про серйозні психічні розлади, такі як депресія, біполярний афективний розлад (БАР) та розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ). Депресія — це не просто поганий настрій через якісь життєві ситуації або тимчасовий смуток, як це часто подається у соцмережах. Це складний розлад, який впливає на всі аспекти життя людини — від емоційного стану до фізичного здоров’я. Діагностика депресії вимагає обов’язкової оцінки фахівцем, оскільки симптоми можуть варіюватися, і лікування завжди підбирається індивідуально. «Біполярочка», як часто кажуть(будь ласка, не кажіть так) Це серйозне захворювання, яке характеризується різкими змінами настрою від депресивних епізодів до маніакальних або гіпоманіакальних і воно потребує комплексного підходу до лікування, включаючи медикаментозну терапію та психотерапію. Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) часто романтизується у соціальних мережах, особливо серед молоді. Однак цей розлад є складною нейропсихіатричною проблемою, яка може негативно впливати на навчання, роботу та особисте життя. Поредня само діагностика тут можлива, щоб зрозуміти , чи потрібно звернутись до спеціаліста, оскільки РДУГ вимагає детальної оцінки лікаря для правильного лікування. Не варто ставити собі діагноз на основі популярних відео в TikTok, або тим більше не призначайте собі препарати. Якщо ви відчуваєте тривожність, депресію чи інші емоційні проблеми, краще зверніться до фахівця, який допоможе з розумінням вашого стану і запропонує найбільш ефективне лікування. Запис до лікарів клініки - +380 66 569 16 77 #тривожність #тривожність #катастрофізація #допомога#скрипник#психіатр#психологія

#гумор

#міасер

https://youtu.be/BNJVSBa19dY?si=IKbr3nIilZUm-UUo Пісня про антидепресанти Для настрою

У 2024 році в журналі The Lancet Psychiatry був опублікований метааналіз, присвячений вивченню частоти виникнення симптомів відміни антидепресантів. До симптомів відміни антидепресантів традиційно відносяться: запаморочення, біль голови, нудота, дратівливість і порушення сну. Їх тривалість варіюється від кількох днів за кілька місяців. Однак частота розвитку симптомів відміни залишається невідомою, оскільки вивчення цього питання утруднено методологічною та клінічною гетерогенністю. На основі 79 досліджень за участю 21 002 осіб Jonathan Henssler et al. виявили, що різні симптоми відміни виникають у кожного третього пацієнта. При цьому симптоми відміни розвивалися навіть у групі плацебо – приблизно у кожного шостого пацієнта. Проте частота розвитку цих симптомів сильно варіювала залежно від препарату, методів їх оцінки та суворості протоколу дослідження, тому результати метааналізу є досить неоднорідними. Для огляду автори відібрали дослідження з баз даних PubMed, Embase та CENTRAL. Усього було 79 досліджень за участю 21002 осіб: 16532 особи припинили лікування антидепресантами, 4470 осіб перервали лікування плацебо. 44 дослідження мали дизайн РКИ, решта були обсерваційними. Середній вік учасників становив 45 років; з них 72% – жінки та 28% – чоловіки. 49 досліджень було присвячено розладам настрою, 21 – тривожним розладам, 3 – фіброміалгії, 3 – передменструальному дисфоричному розладу, 2 – нервовій анорексії.Ще по одному дослідженню було присвячено ДКР, постменопаузальним вазомоторним синдромам, порушенням сну, порушенням контролю над імпульсами та психотичним розладам. Тривалість прийому антидепресантів становила від 1 до 156 тижнів. Спостереження за симптомами відміни проводилося від 1 до 196 днів. Частота виникнення хоча б одного симптому припинення прийому антидепресантів склала 0,31 у 62 дослідницьких групах та 0,17 у 22 групах після припинення прийому плацебо. Між групами антидепресантів і плацебо в РКІ сумарна різниця в частоті народження склала 0,08. Частота виникнення тяжких симптомів припинення прийому антидепресантів була 0,028 порівняно з 0,006 після припинення прийому плацебо. Десвенлафаксин, венлафаксин, іміпрамін та есциталопрам асоціювалися з більш високою частотою виникнення симптомів відміни. При припиненні прийому іміпраміну, пароксетину, десвенлафаксину та венлафаксину відзначався більш тяжкий перебіг симптомів. Однак, незважаючи на те, що автори виявили велику вираженість симптомів відміни у даних антидепресантів, вони відзначають, що різниця в порівнянні з іншими препаратами була незначною. Крім того, обмеженням дослідження також є те, що інші антидепресанти, наприклад, амітриптилін, міртазапін та бупропіон, не вивчалися. У групах плацебо також спостерігався значний ефект симптомів скасування. Автори вважають, що це може бути обумовлено очікуваннями пацієнтів або виникненням симптомів із неспецифічною клінічною картиною.Вони пояснюють, що пацієнти в РКІ зазвичай не дізнаються, що вони приймали (ліки або плацебо) до завершення оцінки результатів дослідження. Отже, багато з них, що потрапили в групу плацебо, могли очікувати припинення прийому і, таким чином, були піддані ефекту ноцебо. Автори не виявили різниці між дослідженнями з поступовим скасуванням препарату та дослідженнями з різким скасуванням. У той самий час вони відзначають значну гетерогенність порівнюваних досліджень: розглядалися різні препарати з різними принципами скасування. Тому автори рекомендують скасовувати препарат поступово, а при побічних ефектах коригувати їх. За оцінками авторів, один із шести-семи пацієнтів дійсно має симптоми припинення прийому антидепресантів. Ця цифра може бути завищеною, оскільки важко врахувати залишкові або симптоми депресії або тривоги, що знову виникають. Таким чином, результати нового метааналізу підтвердили, що для частини пацієнтів симптоми відміни антидепресантів можуть бути важкими та призвести до відмови від відновлення їх прийому. Усі пацієнти, які припиняють лікування антидепресантами, потребують спостереження, а пацієнтам із симптомами відміни необхідна корекція стану.

У значної частини пацієнтів симптоми зберігаються після припинення прийому антидепресантів. Їхня неспецифічність, очікування пацієнтів (і, можливо, лікарів), а також рецидивуючий #відміна #антидепресанти