Літературний Тигр

🫶 РОЗІГРАШ МААС 🫶 усі ви шукаєте ці книги. а в нас вони є. 🤭 тому Літературний Тигр та безхвоста відьма вирішили розіграти для вас омріяні «Двори» у старому виданні. умови прості: 🤍 підписатись на канал «Літературний тигр»; 🤍 підписатись на канал «у безхвостої відьми»; 🤍 поставити «+» під оригінальним постом. усе! чекайте результатів увечері 25 вересня. і нехай Котел почує ваші молитви!

🌸 Сьогодні день проводжу із цією книжечкою. А що ви зараз читаєте? Показуйте у коментарях.

Насправді історія неймовірно цікава. Якщо хочете дізнатись більше (воно того вартує, повірте), ось більш детальні статті на Vogue, Локальній історії та Історичній правді.

Ось деякі з дизайнів «Фами». Серед художників, які працювали на агенцію був, наприклад, Яків Гніздовський. Хоча значну частину робітників складали українців, проте, Шухевич та партнери не гребували наймати місцевих професіоналів, особливо тих, хто вже гарно зарекомендував собі в польських чи угорських фірмах. Їх переманювали, пропонуючи кращу зарплату та умови роботи.

Знаєте такого чоловіка, Романа Шухевича? Той самий Шухевич, який генерал-хорунжій УПА, провідник ОУН та... маркетолог. Ні, це не жарт, евфемізм чи перебільшення. Шухевич буквально працював у власній рекламній агенції, як Федорів чи Гресь. У 1937 році Шухевич виходить з в'язниці. На роботу йому зась — сидів за політичною статтею, то він й заснував власний бізнес, «Фаму». «Фама» займалась промоцією бізнесів клієнтів через газети, зовнішню рекламу (білборди, плакати, листівки та вивіски) та навіть опановували рекламу перед початком кінопоказів. Також агенція займалась організацією фестів та ярмарок. Велику частку працівників фірми складали члени ОУН. Зважаючи на те, що «Фама» швидко обжилась осередками у інших містах Галичини та Волині, то виходило цілком гарне прикриття для діяльності націоналістів. Проте, це не применшує успішності агенції, як бізнесу. Бо ж робилась «Фама» першою чергою для заробляння грошей. Завдяки підйому національної свідомості та супротиву польському та єврейському бізнесу (гугліть «свій до свого по своє»), українці активно звертались до бізнесів співвітчизників, «Фама» ж свого часу на цьому поприщі конкурентів майже не мала. Хоча буквально за кілько років рекламна агенція не матиме відбою й від угорських, польських та німецьких бізнесменів. Бізнес був настільки успішний що Шухевич та інші інвестори-засновники відкрили власну фабрику з виробництва содової та обзавелись великим автопарком, що складався переважно з мотоциклів. У 1938 році відбуваються всім відомі події в Карпатській Україні. Шухевич полишає бізнес на партнерів і їде організовувати оборону держави. У 1939 році починається Друга світова війна й нацисти разом з комуністами роздирають Польщу. Про продовження бізнесу, звісно, мови й не йшло.

shower thoughts: Було б забавно, якби «Детектива Конана» українською видали Molfar Comics. Бо ж у нас є OSINT-аґенція «Molfar». І - інтертекстуальність.

Запрошуємо на спільні читання!🔥 27 вересня о 15:00 на фестивалі «Книжкова країна» відбудеться зустріч-ініціатива на підтримку вже виданих авторів. Також передбачений нетворкінг для авторів-початківців. У вас є можливість відкрити для себе нові імена, а також почути ексклюзивні уривки з ще невиданих романів від авторок, які вже мають видані книжки🔥 Учасниці: ▫️Валерія Малахова ▫️Влада Холод ▫️Катерина Самолейнко ▫️Галина Тарасенко До зустрічі 26-29 вересня. Київ, ВДНГ. Вхід вільний!🤍 #такцереклама

Останній пост по цій книзі, чесно-чесно. У романі якась дуже дивна фіксація на сніговій людині, бігфуті чи єті (звучать усі варіанти). Автор старанно наголошує, що антагоністи-підлітки дуже люблять снігову людину і вірять в її існування. Ні, це ніяк не буде пояснено, єті у тексті не фігуруватиме. Чомусь дуже смішно з цього.

Хто не знає, то Дін Кунц — дуже популярний (свого часу) американський автор романів категорії В. Понад 450 мільйонів проданих книг (і десятки написаних). Починав з наукової фантастики, але швидко знайшов золоту жилу: низькосортні трилери та жахастики. Ще він писав під псевдонімами Девід Акстон та Браян Кофей. Прочитав про це на Вікіпедії і згадав, що у дитинстві на дачі реально читав романи Браяна Кофей про якихось бандитів та шпигунів. Розблокував спогади 😁 Старі обкладинки автора краще задають очікування від його книг. Бо у текстів Кунца є фльор, ніби це було написано у 80-х й для 80-х.

Але насправді книга мені певною мірою сподобалась, хоч і не з тієї причини з якої мала б. Перші 90 сторінок нічого не відбувається. Взагалі. Просто жінка, яка живе на приватному острові і воліє ні з ким не спілкуватись. Ходить собі по пляжу, дивиться на тварин, насолоджується тишею. Усе це дуже нагадало «Острів Дума» Кінга. Перша книга майстра, яку я прочитав у 11 років. Про письменника, який потрапляє у аварію, втрачає руку, кар'єру, дружину, дітей та друзів через постійні фантомні болі та ПТСР. Він переїжджає на маленький острів поблизу Маямі та починає малювати. Також там дрочка в автівці, лялька-вбивця, кілька доволі детальних постільних сцен та ще низка речей, які вразили малого мене та змусили одразу просити маму піти в фірмовий магазин КСД за добавкою. Підозрюю, що це далеко не найкраща робота Кінга, тому перечитувати не буду, щоб не розчаровуватись. Бо ця книга за 70 гривень з ОЛХ залишається для мене однієї з найбільш пам'ятних творів автора.