МУЗОВАНО

У Icarus Driver вийшов новий епізод історії ліричного героя, якого вони презентували наприкінці цієї весни. "Світлини" стосуються його повернення до звичних місць вже іншою людиною, зміненою від випробувань, які гурт оспівував на попередніх синглах. Усю історію підсумує ще один реліз, тож я гадаю, що весь цьогорічний ID буде скомпоновано в окремий ЕР, з мастерингом made in America. Трек досить виражено дивиться у бік хардкору, і цей аспект видає його тривалість. Проте цей темп цього разу грає на користь групі, бо вдумливих і розмірених композицій ми вже отримали достатньо, хотілося чогось інтенсивнішого. До вокальних партій музиканти цього разу залучили Тараса Копеля з Art of Your Phobias, де колись брав участь поточний голос гурту. 🪟 Світлиці

Sick Solution викликали подив, релізнувши явно деткорну композицію. Натхнення брали з часів розквіту стилю, де правила диктувалися локомотивами на кшталт Suicide Silence і Thy Art Is Murder. Звісно ж, деткору треба більше часу на розкочегар, тож маємо також досить тривалий для рамок гурту сингл. Вийшло вельми солідно - Артему пасує екстрімити в такому пониженому тоні. Тематично чогось неординарного можна не чекати: ліричний герой, подібно гієні, відмовляється функціонувати в лицемірному суспільстві, тому обирає власний шлях самітника, який зрештою приведе його до смерті, на яку він сподівається. Ууу, сука, деструктивно... До речі, там вже у Спотіфаї зворотній відлік пішов до лонгплею "Hardcore Yakuza" - плита з'явиться в своєму повному обсязі 18 жовтня. А з 25 жовтня, чуваки вирушають у свій найбільший тур країною, з промоутингом свого дебютнику. 🎟 Покваптеся побачити й почути 🔊 Гієна (Анафема)

До речі, про ще одну "рекламну брошурку", яка зарелізилася сьогодні вже у нас - міні-альбом гурту KILL! KILL! KILL!, зі спробою побудувати навколо проєкту цікавий лор. Прикольно реалізовані всередині цієї історії референси, десь можливо випадкові та додумані мною (як відсилання Kill, Killy, Killer на старий мульт від картун нетворк "Ed, Edd n Eddy"), а десь цілком очевидні (як вигук назви гурту в манері виклику чи то Бітлджуса, чи Кривавої Мері, або більш глибоке занурення до історії кожного з "духів", подібне до різдв'яного твору Дікенса). І знайомий прихильникам рок, з одного боку - старий і добрий, зі своїм трактуванням драйву, концентрація якого визначається кількістю сигаретного диму в кімнаті. А з іншої - досить сучасний, зі своїм трактуванням драйву, концентрація якого визначається кількістю застосованої електроніки. Вельми хороша робота для знайомства з їх музикою. Далі явно буде. Мірі так просто сухою з води не вилізти. 💀 Killadelphia

Якби енергетик став міні-альбомом FEVER 22 випустили ЕР, який виявився не таким leap of faith, який ми бачимо на обкладинці. Нового тут почути можна небагато, всього дві пісні, проте приємно, що від обох повіяло різноманітністю і характерних бойовиків більше немає. Виходить фифті на фифті - адже повний реліз пролив світло на матеріал, який більше воліє бути схожим на трек Being One, з довгою та впливовою рукою Джордана Фіша. І те, що мінік впорався з задачею просто не дропнути вже виставлений рівень очікувань - дарує мені суцільне задоволення і ставить його в один ряд до інших найкращих ЕР у цьому році. Можна трохи дорікнути тому, як закінчення аж надто сильно полізло в брінги-стайл, проте саме як рекламна брошурка можливостей дуету - реліз дуже класний і вдячний я йому мінімум за те, що він подарував мені трек S-тиру. Особистий фаворит: Being One ⭐️ GALORE

В пошуках нового, чого навряд порекомендує Спотіфай, натикнувся на виконавицю Софію Ізеллу. Дівчина в свої 19 вже розігріває в Англії відвідувачів Тейлор Свіфт, тож червона доріжка її майбутній творчості, напевно, прокладена доволі далеко. Що звернуло мою увагу на неї - обкладинка, яка натякала на даркушність звуку (вгадав) і досить мемна назва для ЕР, яка, як здавалося, буде чисто крутитися навколо власної несерйозності (не вгадав). Що одразу кинулося у вуха - неначе Біллі Айліш зустріла Челсі Вульф, і з плином треків друга поступово відходить кудись на дальні ряди, бо це більше починає видавати саме почерк Софії, з її зосередженістю на скрипці. Це досить гучний звук, з насиченим ехом, дивакуватим римуванням і достатньою еджі-тематикою навколо надмірної сексуалізації жінки - весь ЕР пронизує ця тема, і з одного боку, здається, нічого дивного, що такий акцент належить молодій дівчині, дитинство якої суцільно поглинула епоха агресивної та вседоступної інформації. Тож, озброївшись інструментами, на яких вона вміє грати, Софія і видала свою реакцію світу. І щоб зараз мені не накидали "лестощів" за воротник про ейджизм - маю визнати, що з її боку це вдалий мув, хоч би їй було 19, хоч 42, хоч іще скількись там. Вона ще й комбінує його з досить цікавою зовнішністю, промоутячи ЕР, немов Самара зі Дзвінка, яку більш-менш вдало соціалізували. Дуже приємно здивований почутим, тож повернуся до цього релізу ще пізніше. 🎻 I Can Be Your Mother

Новий сингл Whitechapel - суцільне м'ясо. І прямо по підручникам такого вжареного деткору, мужики одразу по стереотипам вдарили, використавши в назві треку, напевно, найпопулярніший для всього напряму епітет - visceral. А ще згадали про копрофілію і канібалізм. Розпишіться. Про суцільне м'ясо зазвичай небагато чого напишеш - воно розмазує до рівня плінтусу і більше нічого йому і не потрібно. Питання постає в іншому - чи це була разова акція і нагадайка від гурту про свою ранню творчість, чи Боузман позбувся синдрому Лост Боя і новий етап гурту буду таким же інфернальним? Якщо друге - то за їх лайтовішою стороною буду сумувати. 💀 A Visceral Retch

В цьому пості залишу три банки, які ви, ймовірно, вже зустрічали. Буде дуже добре, якщо поповните їх саме зараз: 🏦 Збір на реабілітацію пораненої захисниці Ади ➡️ Подробиці тут 🏦 Збір Юри Романенка на авто для своєї бригади. Є шанс виграти картину з крабом Ртуттю, якщо задонатите 100 грн 🏦 Дотискуємо збір від Євгена Тимчика на всілякі корисні речі для захисників. Залишилося не дуже багато, тож го наблизимо цю ініціативу до фіналу Дякую за допомогу

Розпочати треба, напевно, з того, що жодна робота після реюніону цього гурту не лишила мене байдужим. Хоч саме після реюніону я цей проєкт для себе, взагалі-то, відкрив. Pure Reason Revolution з самого знайомства передавали зі своєю музикою певний британський снобізм, який, тим не менш, мені подобався - зі своєю розтягнутістю, комплексністю, до біса гарною гармонією між чоловічим і жіночим вокалами і здатністю "вибухати" саме тоді, коли мить цього потребує. А на новій платівці, здається, все стало простішим і приземленішим. Рефлексії стало більше, разом з цим, скромність звучання вийшла не передній план - в раж групу кидає лічені рази, і решта таймінгу зосереджується на обробці певних емоцій. На музику цього разу фронтмена Джона Кортні підштовхнула втрата домашнього улюбленця, тому платівка в принципі формує у собі розгорнуте усвідомлення і прийняття цього досвіду. Деколи, ця емоція огорнута у зарозумілу подачу, яка цього разу не дуже то й на цій платівці доречна. Здається, що в простішому обрамленні та простішою мовою вона могла б мати більшу силу та здатність зрезонувати зі слухачем. Але загалом гурт, все ж, відчуває необхідність говорити з нами більш простішою мовою, тож певні "заскоки" можна трактувати, як рефлекторну звичку. Варто також зазначити, що жіночій вокал на цьому альбомі належить іншій виконавиці - замість звичної Хлої Елпер, яка не змогла взяти участь у записі через зайнятість, ми тепер чуємо Анніку Ширін (Heilung). Якщо саме по вокальній манері змін майже не відчутно - то саме роль жіночого вокалу тут помітно змінилася. Анніка слугує на альбомі суто допоміжним елементом і не переймає на себе лід ролі, як це могла робити Хлоя. Проте, все ще, це звучить привабливо і роботу я не назву прохідною. Але потрібно спіймати під неї потрібний настрій. Особисті фаворити: Betrayal / Useless Animal / Bend the Earth 🐶 Coming Up To Consciousness

Щось віднайшов у музиці на новому релізі шведських пост-блек-металістів Together to the Stars. Достатньо молодий для такого напрямку гурт, докладає всі зусилля, аби виділити свою творчість саме у трагічно-меланхолійному векторі. Крізь не найякісніший звук, гурт проривається до нас досить інтенсивною низкою треків. Інколи здається, що такими б були Agriculture, якби не зосереджувалися на чистоті звуку та прагненням до еклектики. На цьому релізі чутно цей молодий запал, через це такой відчутна певна недосвіченість та ставка на дещо клішовані для стилю елементи , але це вдало перекривається щирістю та стараннями, мета яких - десь та й зачепити слухача за живе. Для цього альбому група навіть вмовила взяти участь свого вокаліста, який вирішив лишити колектив ще до створення цього запису. Тому не дуже й зрозуміло, яке майбутнє чекає на цей проєкт після цього альбому. 🔊 The Fragile Silence

Подобається, з яким характерним Malevolence-вайбом ERAI відкривають свій новий трек. Та й в цілому, енергетика пісні залишає за собою лише гарні враження - досить інтенсивно та технічно, на одному диханні, аби не дати слухачу занудьгувати, трек проноситься в навушниках метеором. "Гімн сили", як називає цю композицію сам колектив, звертається прямо до небесного світила (сьогодні сонце в постах згадується не навмисно, сам у шоці) і слугує, так би мовити, підзарядкою у не самі райдужні моменти наших життів. Якщо, все ж врубати зараз порівняння, то дана композиція мені залетіла більше, ніж Румба До речі, другого жовтня у вас є змога застати гурт наживо, якщо будете у Київ-сіті. Подробиці тут 🌎 Ми є світ