До Нашої Ери | Історія

Лікер випускається з 1935 року компанією Mast-Jägermeister SE, розташованою в місті Вольфенбюттель. Рецепт лікеру був створений Куртом Мастом, сином засновника компанії, 1934 року. Спочатку рецепт був розроблений як лікарський засіб для поліпшення травлення. У лікері змішано 56 компонентів - рослин, коріння, кірок, - точний склад тримається в секреті, і витримують 12 місяців, шість із яких - у дубових бочках. Особливу увагу було приділено і пляшці: вона не тільки захищала напій від сонячних променів, а й від падінь. Заради цього Курт одну за одною упускав пляшки на підлогу, поки не знайшов ідеальну форму. Назву напою дав його творець. Саме поняття Єгермейстер - «старший єгер» - існує багато століть. У вермахті солдати називали цей напій «Герінг-бренді» або «Лимонад Герінга» 📖 До Нашої Ери | Історія

Еффігія Болеслава III Марнотрата Болеслав вів марнотратне життя, хоча його володіння були вельми скромними (він брав участь у всіх важливих святах, наприклад, весіллі польського короля Казимира Великого та Аделаїди Гессенської 1341 року в Познані, коронації короля Чехії Карла IV Люксембурга), тому 14 січня 1344 року був змушений продати єпископові Вроцлава Пржеславу Погорєллу місто Гродків. Політика марнотратства змусила церкву двічі накласти на Болеслава прокляття: спочатку через затримку з погашенням заборгованості (1337 рік), а потім через захоплення церковного майна (1340 рік). Прокляття було знято тільки на смертному одрі внаслідок напружених зусиль його синів. Існує легенда, що після закінчення Великого посту було влаштовано пишний бенкет, і Болеслав III, який не знав міри в їжі та напоях, з'їв аж 13 курей, запиваючи кількома літрами вина і пива! 📖 До Нашої Ери | Історія

Першим прототипом швидкої допомоги можна вважати систему, яка з'явилася в VI столітті у Візантії Її пристрій описав імператор Маврикій у своїй праці «Мистецтво війни». Кожен загін піхотинців супроводжували вершники, які трималися за кілька десятків метрів позаду битви. Поранений солдат пробирався до вершників і за допомогою спеціальних пристосувань забирався на коня. Після цього вершник швидко доставляв пораненого до медичних наметів і отримував золоту монету за кожне врятоване життя. Хворих переносили й раніше, але саме система, описана Маврикієм, об'єднує ідеї, що дають змогу назвати її прототипом швидкої допомоги: хворому допомагають одразу після травми, негайно відправляють до лікарів, для перевезення виділяють спеціальний транспорт. 📖 До Нашої Ери | Історія

У високе середньовіччя довгий лук сягав завдовжки майже 6 футів, і тятиву належало відтягувати до самого вуха Зародилася ця зброя в Південному Вельсі. Її ефективність у бою так описували джерела кінця XII століття: «У війні проти валлійців один з воїнів був убитий стрілою, випущеною валлійським лучником. Стріла увійшла йому в стегно, пронизала верхню частину ноги, захищену зверху і знизу залізними щитками, проткнула поділ його шкіряної туніки; потім стріла увійшла в частину сідла і нарешті, встромилася в коня, причому так глибоко, що тварина впала замертво». 📖 До Нашої Ери | Історія

Непросто розібратися в цій кам'яній композиції, але якщо придивитися, можна розрізнити голови двох биків. У римську епоху вони охороняли вхід в одну з гробниць, що знаходилася в Тарсі (Тарсусі) - місті, яке колись було на території Кілікії, а тепер Туреччини. Елемент декору з головами биків носив назву букраній. Ним прикрашали не тільки некрополі, а й менш похмурі споруди - наприклад, храми. Пов'язаний букраній, найімовірніше, з найдавнішими обрядами жертвопринесення бика, які зародилися ще в мінойський час на Криті. Або ж - у Малій Азії, точніше, у Фригії, де був дуже розвинений культ Кібели, Матері всіх богів. У жертву цій Матері нерідко приносили биків, їхня кров вважалася священною. За імператорів з династії Антонінів культ Кібели широко поширився по всій Римській імперії 📖 До Нашої Ери | Історія

Андабат - сліпий гладіатор Цей клас гладіатора мав практично ідеальну захисну амуніцію: кольчуга до колін, пластинчасті наручі на кожну руку, високі бронзові поножі, але без щита. Озброювався андабат коротким кинджалом. Відмінною особливістю цих бійців був шолом із забралом, забезпеченим дуже маленькими оглядовими отворами або тільки з однією діркою, наприклад для правого ока. Ба більше, щілин для очей і зовсім не було. Його противником зазвичай служив інший андабат. Це були бої рівних за класом. Володіючи відмінними обладунками, але слабкою зброєю, вони покладалися на слух і підказки натовпу. Єдиним ефективним способом ведення бою для андабатів було навалитися один на одного і відчайдушно шукати, куди можна встромити кинджал 📖 До Нашої Ери | Історія

Перший у світі кишеньковий годинник. 1505 р., Німеччина Годинник 1505 (модель назвали на честь року створення), був роботою відомого нюрнберзького слюсаря і годинникаря Пітера Генлайна, який вважається одним із піонерів у створенні декоративних портативних годинників. Цей мініатюрний годинник часто носили як підвіски або прикріплювали до одягу, досягаючи поєднання функціональності та прикраси. Виробництво цього годинника стало можливим, перш за все, завдяки небаченому раніше масштабу мініатюризації торсіонного маятника і гвинтового пружинного механізму, досягнутому Пітером Генлайном, що стало технологічним нововведенням того часу. 📖 До Нашої Ери | Історія

Дама з Ельче - спереду, ззаду і так, який вигляд вона мала в IV столітті до н.е., коли була створена ця похоронна урна (відтворити жіночий образ вдалося за пігментами фарб). Головне питання - що це за дама. Основна версія - знатна іберійка, чий прах і спочивав в урні. Але є й цікавіша інтерпретація. Деякі вчені вважають, що урна має карфагенське походження, і скульптура зображує Таніт - найкрасивішу і найжорстокішу богиню пунійського пантеону. 📖 До Нашої Ери | Історія

Скульпторне зображення крокодила з головою сокола (бога Гора або «Гора Стародавнього»). Так само може символізувати дуалізм бога Собека-Ра. Єгипет, 400-250 рр. до н.е. 📖 До Нашої Ери | Історія

Другий Торунський мир - мирний договір між Тевтонським орденом і Королівством Польським, підписаний 19 жовтня 1466 року в місті Торунь. Документ являє собою зошит, що складається з 3 пергаментних аркушів (12 сторінок) розміром 456x296 мм. Текст латинською мовою. Привішено 55 печаток. Містить власноручний розпис і нотаріальні знаки папського легата Рудольфа Рюдесгаймського, а також розписи публічних нотаріусів: Яна Евіх де Аттендорна і Станіслава Франка Редковичського. Завершив Тринадцятирічну війну 1454-1466 років, що почалася повстанням Пруської конфедерації проти влади хрестоносців. 📖 До Нашої Ери | Історія