Mannerheims son

Ні, противник не контролює шахту номер 3 біля Водяного. Ні, відео того, що коробки доїздять до шахти і скидають десант саме по собі не є підтвердженням контролю. Та й така тактика насправді розрахована на слабкі в морально-психологічному плані підрозділи, які відступають навіть з вигідних позицій перед залізом або кількісно переважаючим противником. Адже бойові машини не виконують роль прикриття піхоти, лише скинув і погнав, а дезорієнтована піхота має рубіж спілкування вже в бойових порядках. По суті противник завозить свій о/с в великій кількості до нас в тил за перший, а іноді й за другий ешелон оборони в надії порушити бойові порядки. Епізодично в нього це виходить, епізодично взвод піхоти бездарно вмирає в районі вигрузки. Чи може так противник робити вічно? Напевно, хоча на тому ж напрямку відмічалось застосування броньованих шишиг, що не говорить про те, що все окей.

Також захоплення Курахового зніматиме усі ризики можливої контратаки СОУ на напрямку Костянтинівка Очеретине, що в поточній ситуації призвела б до значного погіршення логістики противника в Покровському виступі. Це публічно озвучували і медійні обличчя тої сторони.

Станом на зараз найбільш активною ділянкою фронту є звісно Покровський напрямок, але головним напрямком атаки противника є КАРЛІВКА, КУРАХОВЕ. Попри загальні воплі про Покровськ. Противник прагне оволодіти Кураховим, чим в подальшому змусити відступити усе Вугледарське угруповання СОУ разом з залишками угрупування Красногорівки. Водночас додатковим напрямком атаки є ПАВЛІВКА ВУГЛЕДАР, з метою не стільки захопити останній, скільки недопустити маневру СОУ в мішку, що утворився.

Для загального розвитку типова німецька оборонна доктрина в 2 світовій

Якщо вам здається, що всі крайні пости перенасичені зрадойобством, то насправді ні. Це все загальна підводка до тих змін, які давно озвучуються певними спікерами та й я не раз на каналі про це говорив

Elastic defence — жопа комбата, коли його єбуть за втрату позицій Так вижу

Наприклад відділення згідно бойового статуту є найнижчою тактичною одиницею. Там ще далі є усілякі взводи, роти, батальйони, полки, бригади і ОТУшки. Напевно логічно, що долею позиції відділення мав би опікуватися командир роти, адже він приймає рішення щодо застосування свого резерву в разі втрати позиції, окей командир батальйону, бо в роти резервів немає. Для ОТУшки доля позиції відділення загалом не мала б грати визначної ролі в їх моделі прийняття рішень. Але ніт. Бойове розпорядження батальйонам часто містить тупо перелік позицій відділень, які мають утримуватись за будь-яку ціну, створювати нові позиції, здійснювати маневри, навіть переназивати їх командир взводу має змогу тільки, пройшовши позатерміновим бойовим донесенням аж до генерала. Якщо ж позиція відділення повністю знищена, будьте певні, ваше клопотання про її залишення чи переміщення має пройти всі круги аду, і чимало було випадків, коли начебто всі погодились про недоцільність утримання, залишили позицію, а потім десь згори прилітає наганяй відбивати плюс службове розслідування на комбата за втрату. З таким тактичним генієм звісно багато не навоюєш

Що цікаво: еволюція технологічних засобів ведення війни призвела до старшенної деградації нашої і без того не найбільш видатної тактичної складової. Що вкупі з доктриною ні шагу назад ні одної позиції відділення ворогу, можливістю завдяки тим же технічним засобами дивитись за кожним бійцем з ОТУшки та фактом того, що для ОТУшки всі бійці придані (ОСУВ, ОК ще пришле) завело нас туди, куди завело. З'являється відчуття, що нам треба наново вчити уроки ще ледь не першої світової з їх розподілом на групи вогневої підтримки та маневру, еластичної оборони, частої ротації особового складу з метою збереження досвіду, ешелонованості і так далі