Ku_bo

І що найбільше мене непокоїть що аж зізнаюсь болить хоча звичайно в житті це точно не головне як тоне в темряві дім і вистигає по тім в ту саму мить коли у нім немає мене                                 тому завжди як іду я підкидаю дрова у стару грубу його і величезний камін                      щоб ще годину цілу будинок точно не знав чи я вже зовсім пішов чи я ще досі у нім

Варив кукурудзу о шостій дивився Філіні розбирався в непростій системі сюжетних ліній поворотах і гірках оцінках відмінно і двійках наче вузькоколійка життя наче вузькоколійка рейки тягнуться вгору а далі чи їх розібрали буде видно за обрієм чи поле переорали або лишили як є лишили лежати на глині наче до обрію руки у сутінках вогкі і сині і щойно просте життя твоє виглядає непросто є чорно-білий Філіні і ще кукурудза о шостій

- Таа, а шо таке метерні слова? - ну це така сварка, але зовсім негарна. От є сварливі слова - наприклад дурень, або дебіл, а є зовмім погані, останні уже після яких вже людині нічого і сказати... *(справді шукає достойний приклад, потім охуїває сам із себе, припиняє шукати приклад). - ну, от це і є матюки. - добре, а шах тоді що?

ранки у цій місцевості тихі і ледь туманні рухи мої серцеві стишуються від травня літо іде зі схилу трави стеляться й сохнуть скло вкривається пилом небо стоїть високе наче весняна річка повенями напита я позбуваюсь звички з кимось життя ділити

Пам'ять кудись іде і виглядає на те що не повернеться більше потяг на рейках гуде я уникаю людей в поглядах навіть у віршах тиша і вітер вночі на мотузочку ключі протяг у темряві збудить я уникаю людей із особистих причин і попри те що ми люди

Місяць зростає із вересня до половини з траси лунають уже комендантські автівки пісня важких кулеметів туманом між пагорби лине а після них тріскотять штурмовії гвинтівки терпкість нестерпність інші вади буття дні догорають і рік западає за хмару воїни мають усі різновиди звитяг діти під школу юрбою приходять і парами гучно крокують у новий незвіданий клас у бомбосховищі витяжка з рештою нова господи нині але ж утім повсякчас наше життя дуже змінює нашу вимову

(с) Марина Пономаренко

В неділю 15.09 проводитимемо психологічний тренінг: "Стосунки в родині військового: виклики та рішення" Під час тренінгу Ви дізнаєтеся про: 🔹розуміння змін, які відбуваються з військовим(ою) та його(її) рідними. 🔹як зберегти близькість, коли ви далеко один від одного? 🔹що робити зі своєю тривогою, страхом, агресією, безпорадністю? 🔹побудова взаємовідносин після повернення коханого(ї) з війни. Дата: 15 вересня Час: 10:00 Інструктори: психологи Інна Дементьєва та Сергій Жалюк Організатори: Благодійний фонд Сергія Притули ГО "Ґардс" Реєстрація за посиланням: 👇🏻 https://forms.gle/1JWoqNcaAbNBJDL26 ⚡️ Вхід: довільний благодійний внесок на розвиток проєкту https://bit.ly/vinnytsia-cgc  

Старість торкається кожної осені всього по черзі вік відчуваєш на доторки шорохуватість поверхонь раптом стається із нами такою холодною де твоє літо спитає тебе тихе поле де твоя юність спитають тебе твої діти де весь твій сміх запитає тривога з повітря ти лиш мовчатимеш злегка опишеш плечима змахи птахів в замінованім чорному морі