СВЯТИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ ТАНКІСТІВ ?
Недавно Україна святкувала День танкіста. Гарне свято, з яким вітаю всіх причетних але з советським корінням.
При цьому День десантно-штурмових військ було перенесено на свято св. Михайла Архангела, покровителя десантників в загальноєвропейській сучасній військовій традиції.
Логічно було б і День танкіста перенести на день їх святого покровителя. Але ніякої інформації про такого святого я не знайшов. Крім того, що росіяни обрали покровителем танкових військ св. князя Дмитра Донського. Обрали через те, що на пожертви віруючих було створено танкову колону "Дмитро Донськой" під час Другої світової війни.
Думаю, переймати в росіян зараз не найкраща ідея.
Але в таких випадках варто покладатись на волю Божу – вона вкаже на відповідь кращє за наш розум.
15 вересня – день народження танкових військ. В цей день відбулась перша в історії танкова атака в битві при Соммі, в 1916 році.
В цей день за юліанським календарем пам'ять декількох святих, але серед них одразу можна виділити святого Маманта.
(Нагадую, що в 1916 році новоюліанського календаря щє не існувало як такого. Я звісно, старостильник але не хочу зараз відволікатись від теми.)
Все життя св. Маманта переповнено невдалими спробами його вбити. Спочатку він народився від християнської мучениці у в'язниці. Його матір, св. Руфіна, розродилась передчасно і померла, але він вижив.
Потім, вже дорослим сповідником віри, його безуспішно катували, але він вижив. Його вирішили втопити, але він дивом врятувався.
Довгі роки потім він прожив аскетом серед диких звірів. Через це розповсюдженим є його образ верхи на леві, оскільки ці хижаки не тільки не чіпали, але й прислуговувались йому.
Нарешті вороги спіймали його (характерно, що здався він фактично добровільно). Але навіть в мучництві він загинув не під час страти. Це ледь не єдиний мученик, який помер від поранення пізніше, в ліжку.
Таким чином танкові війська народились в день Святого, якого Бог прославив надприродною невразливістю вже за життя.
Цікаво і те, що він є спільним святим для православних та католиків. Отже, така ініціатива підходить не тількі більшості українських християн, але й може бути перейнята від нас за кордоном.
Ну а присутність такого військово-аристократичного символа як лев в його традиційній іконографії – це просто красиво :)