Futcher Music

До речі, хто в Києві — цього тижня є прекрасна можливість почути цей гурт наживо

Private Pyle — Ketamphetodrone (2023) #powerviolence Можу з легкістю сказати, зараз ми переживаємо другу хвилю популярності павервайоленсу в Україні (перша була в 00-х і повністю занепала в році так 2012, після того ніхто його і не грав). З'явився гурт, що вирішив відродити жанр на українських теренах — і це київські розбишаки з гурту Private Pyle. Склад не більше, не менше, а такий: вокал, барабани, бас-гітара, що для подібних команд є доволі стандартним. Ну так що має в доробці проект? Всього лиш один альбом, але настільки добрий і вдалий, що варто про нього розповісти. Кетамефедрон являє з себе (анти)музичне 12-хвилинне 16-трекове свавілля: це швидко, це коротко, це лаконічно, це брудно і, здається, навіть з сенсом. Скажу чесно, інтро і аутро — це найбільш мелодійне й прекрасне, що ви почуєте на цій роботі — далі лише жорсткий павервайоленс з рідкісними гарно вираженими панковими рифами (які помітні на композиціях: SMMetal; Відійди; Вкусно і Точка. Можу сказати, що вони запам'ятовуються і надовго засідають в голові). Усе інше: дуже швидкий шум-гул з криками (саме криками!), як цього і потребує жанр. Цікавими є й скіти, які займають хоч і невелику, але важливу частину роботи. Їх лише два: початок композиції Нігтики та окремим треком, який називається (скіт)... Доволі самоіронічні скіти, один взятий з відео Неформату, де пан Микола Мага розповідає, що павервайоленс — жанр настільки маргінальний, що ніхто його не гратиме і надії на нього нема; інший — опис якогось чудного гурту, який увібрав в себе Oi!; блек-метал; бітдаун (якого саме — я не зрозумів, якщо знаєте — напишіть, буде цікаво дізнатися). Ну а шо по ліриці? Незважаючи на те, що робота мала, але охоплює багато проблем переважно соціального характеру: діджиталізація усіх сфер життя (SMMetal, Похорони по скайпу); русофобія (Нація терпіл, Not all, Вкусно і Точка); індивідуальні проблеми (Біле пальто, День за днем, Відійди, Що б ми всі робили без твоєї надважливої думки про чужу музику); проблеми ігроманії (Ти програєш), а також опис самого жанру та гурту самого від гурту (Нігтики, 普洱вайленс). Лірика лаконічна і попадає завжди в точку. Робота просто жах яка глибока, слухати треба далеко не раз, музичну складову теж треба зацінити. BANDCAMP | SPOTIFY | YOUTUBE MUSIC | APPLE MUSIC

Death in June — All pigs must die (2001) #neofolk #darkfolk #noise І що, знову я, якщо мене старі підписники пам'ятають, усіх з минулим новим роком і усіма святами минулими та прийдешніми. Для нових застереження: автор пише огляди далеко не завжди, тому і огляди можуть виходити достатньо рідко. Але ж то таке, наразі на огляді у нас легенди неофолку/даркфолку — Death in June. Гурт є в своєму жанрі культовим, а однією з найвідоміших робіт є саме альбом «All pigs must die» — еталонний даркфолк з впливами інших жанрів. От візьмемо обкладинку — посередині лідер проекту — Дуглас Пірс з ножем, а по боках іграшкові свині (All pigs must die же ж, обкладинка виправдовує назву). А що по музиці? А по музиці дарк/неофолк. Доволі прості, але атмосферні гітарні партії. Баритон Дугласа Пірса — окрема тема. Ніби нічого особливого в ньому нема, але торкає до глибини душі, це ж і особливість Death in June На деяких композиціях присутні акордеон та труба. Дещо таким чином доповнюють мінімалістичність музики На деяких композиціях, як от Tick Tock, напочатку є декламація: суха, монотонна, але вона ж підходить під атмосферу альбому, чи не так? Цими словами можна описати половину роботи. А інша половина роботи у нас що? А інша половина роботи у нас нойзова: шипіння, хрусткіт, гудіння в перемішку з семплами пісень, що були. Дещо нестандартний хід, але нехай буде, роботу це не робить гіршою, а тільки цікавішою (ніби альбом під час прослуховування сходить з розуму) Що я можу сказати про цей альбом: це доволі гарна та якісна робота, що є еталонною й культовою в своєму жанрі. Красиво і лаконічно. YOUTUBE | YOUTUBE MUSIC | APPLE MUSIC | SPOTIFY | SOUNDCLOUD

Цейво Тут один подкаст на ймення klikerklub з Дойчляндії зробив 3-годинну збірку усілякого експериментального музла, виданого на лейблі Erythroleukoplakia Records. Доволі гарна компіляція, що має 60 треків різних жанрів, спрямувань різного роду упоротості. Думаю, музичним гікам буде точно цікаво почути і відкрити для себе немало нових і цікавих виконавців. SOUNDCLOUD

Morose Months of Melancholy — Скорботний Шлях (2020) #ambient #folk #blackmetal #rawblackmetal В 2000-2004 роках існував такий собі гурт Morose Months of Melancholy, випустив він декілька демо та перейменувався на «Чиста Криниця», під цією назвою він доволі відомим, а про записи, що були записані під старою назвою, навіть і творці забули. В 2020 році на касеті була випущена компіляція частини матеріалу Morose Months of Melancholy під назвою «Скорботний Шлях», яка дещо показує якою саме була музика цього проекту. Особисто я очікував від цієї компіляції погано записаний і зведений raw black metal, бо перше демо Чистої Криниці таким і є. На мій подив, таких композицій мінімальна кількість (якщо брати усі блек-металеві моменти, то вони є лише на 3 треках), більшість представляє собою примітивний мінімалістичний ембієнт та фолк, який звучить не так вже і погано. Інтро «Голоси Незайманих Лісів», очевидно, є ембієнтовим. По-своєму цікаве і триває лише 3 хвилини, навряд встигне набриднути. В принципі, інтро показує, якими буде більшість композицій, тому зупинятимусь лише на фолкових та блек-металевих. Першою фолковою композицією є третя на компіляції — «Пташиний Танок». Сопілка повільно грає, перкусія та семпли пташиного співу, що ще треба для щастя? На другій хвилині пісня стає навіть танцювальною, але не надовго. Більша частина треку є доволі повільною, тому цей момент дуже-дуже відчутний. Після 15 хвилин ембієнту на аналоговому синтезаторі , знову фолк — «Перунів День». Тут вже не сопілка, а цимбали грають. Грають вони хвилину, півтори. Запис обривається і починає грати сопілка секунд 20. Потім сопілка змінюється на перкусію. Дивна композиція, ніби як три окремі відчувається. А наступний трек — «14 мільйонів». Спочатку думаєш, що це типовий ембієнт, якого і так на компіляції багато, тільки на фортепіано. Але на фоні фортепіанної гри лідер гурту, Руслан, починає розказувати якусь промову (доволі чітко записано, її можна місцями навіть розчути). І так перші дві хвилини. А потім різко бац — сирий-сирий швидкий барабанно-гітарний блек-метал. Зауважу, що промова Руслана на фоні вже блек-металу продовжується. В середині третьої хвилини і промова, і блек-метал закінчується. Думаю, так задумувалось, але промова ще трохи продовжується. На зміну йде запис автентичного виконання народної пісні «Ой нема-нема правдоньки», точно взятий з якоїсь збірки народних пісень. Далі у нас «Голоси Незайманих Богів». Нічого особливого, просто гра на акустичній гітарі зі ставками дощу та гріму, які часто гучніші за саму гітару. Два ембієнтових треки і у нас «Бандурист». Блек-металева композиція з непогано (відносно «14 мільйонів») записаним калвішними, ударними та гітарою. За звучанням дуже схоже на перше демо Чистої Криниці, тому, можливо, вона була записана приблизно в той самий час, а можливо навіть під час запису демо. «Скорботний Шлях» — непоганий інструментал на гітарі, який звучить доволі приємно, а вставки з співом птахів як раз другорядні та не перекривають саму гітару. Композиції «Вишиванка» та «Свято Рожаниці» є майже копіями «Пташиного танка» за своєю структурою, однак, в другій з них є щось справді чаклунське та язичницьке. Є припущення, що фрагмент «Вишиванки» Чиста Криниця використала для інтро пісні «В Нашім серці Україна» версії 2012 року. Останньою з цієї компіляції є «Гіркість». Мало того, що вона блек-металічна, так ще й з вокалом! Вокал записаний неякісно, тому розчути слова неможливо. Сама композиція... сирий блек-метал на рівні репетиційної демки, але звучить місцями непогано. Компіляція показала творчість проекту Morose Months of Melancholy. Наскільки репрезентативно — сказати важко, бо далеко не увесь матеріал гурту там присутній Але те, що є, можна слухати хоча б без болю у вухах. DISCOGS | YOUTUBE P.S: окреме дякую пану з Ua Black Metal, який знайшов не тільки касету, але й файли, з яких та касета писалась

Maggot Crown - Apparition of Faces (LP 2023) #deathmetal #deathgrind #blackmetal #maggotcrown Дует з різних штатів Америки півроку тому видав дуже крутий і дійсно мрачний альбом. Стилістично це суміш дисонансного блеку,дез-думу і дезграйду. Маю сказати,що це дуже дивна робота,яка точно повністю не укладається в зрозумілі рамки заявлених жанрів. Звичних тремольних рифів тут дуже мало. Коли починаються бласти,ми чуємо поламані блекметальні малюнки в стилі Deathspell Omega або Marduk (але більш розумні). Купа дисонансних конструкцій. Барабани чутно,що грайндкорні,бо блекушні партії мають інший стиль звучання. Вокал дуже дивний і варіативний: тут і типовий гроул,і блекушний шрайк… навіть місцями можна почути гарчання в стилі Inquisition (що мені не дуже подобається,але звучить органічно). Треки різні,але в одній стилістиці. Є,що виділяти і що переслуховувати. Атмосфера саме страшна. На Архівах зазначають,що гурт фокусується на тематиці книжкового жаху і це помітно. Дуже (прям дуже) сирий характер звуку всіх (!) інструментів,при тому,що якість запису на рівні. Купа реверберації. Прифазований тон гітар,що повністю розкривається на повільних шматках. Бас складно почути. Барабани сирі,чутно високий тригер на бочках. Тарілки приємно-піщані. Все вдало зроблене,але непідготовленому слухачеві доведеться витратити час на звикання. Підсумовуючи… це складна і розумна робота,в яку треба вникати,вдумуватись і вслуховуватись. Як просто фонова музика творчість команди не підходить,адже навіть підсвідомо займає багато ресурсу на аналіз. 8/10 https://maggotcrown.bandcamp.com/album/apparition-of-faces

Anubi — Kai Pilnaties Akis Uzmerks Mirtis (1997) #blackmetal #avantgardeblackmetal #avantgarde Ого-ого, а я згадав, що у мене є канал, на якому я можу постити огляди, нічого собі. Альбом, про який я хотів давно написати, доволі цікавий та недооцінений від гурту Anubi, що існував з 1992 по 2002 та припинив свою активність через смерть вокаліста. Серед дискографії є пару демо та EP, один кліп та повноформатний альбом. Саме про останній буде йти мова. Отже, робота представляє з доволі цікавий блек-метал з сильними впливами джазу та фолку литовською мовою на тематику жахів. Бомбезне комбо, справді? А звучить бомбезніше. Починається альбом з фолкового інтро з органом, що задає настрою для повноформатника. Далі вже починаються повноцінні композиції. Другий трек — "Kai pilnaties akis užmerks mirtis" має пришелепкуваті бас-партії, дивні, ледь не какафонічні, клавішні, переходи з чистого до екстрим-вокалу й напроти. Кожен трек частково змінюється: десь ви почуєте саксофон, десь орган, десь акордеон, але основа залишається незмінною. Цікавим є й використання гітарних ефектів, які один за одним накладуються, однак прекрасно сприймаються наодинці. І багато-багато басу, якого часто чутно краще за гітари. Десь джазовість, а десь і до готики доходить. Окремо хотів би виділити композицію з середньовічним духом "Folklorinė daina apie mirtį", яка просто насолода для вух, що думаєш, що це переспів якоїсь народної пісні. Отже, робота дивна, іноді дивність доходить до абсурду, але це настільки органічно, що і дивуєшся від цього навіть більше. Еклектика жанрів теж вражає: блек-метал, джаз, якісь мотиви пост-року, фолк. Але так же ж і треба, чи не так? YOUTUBE