at eternity’s gate

подивилась під сильним стресом, і ледь не заплакала від промовистої любові і дбайливості до кіно у голосі Лукіча https://youtu.be/F6j2HqxQDdg?feature=shared

а ну зробили крок вперед

Sandpit, 1985 Franza Grabmayr

все думаю куди податися в плані роботи наступного року а може…?

The Guild Cinema in Albuquerque, 2022 Faye Wei Wei

почала новий метод психотерапії, називається «в філадельфії завжди сонячно»

Fleabag/Edward Hopper

дах не їде — він вже летить

medieval aesthetic in 1960-70s

дерев’яні, коренасті пальці, які по-диригентськи тримали олівець, поки він робив креслення або розрахунки. кришталева цукерниця, наповнена чи-то рачками, чи то барбарисками. його крісло з вишитою оббивкою, по лабіринтам якої вічно блукали мої очі. змовницьке та підсумовуюче «так-так-так…»; акомпановане лагідним стукотом; щорічні розповіді про те, як я вимовила друге слово, а брат останнім фінішував у перегонах навколо будинку. дідусь — єдиний, хто завжди міг пожартувати з моєї надмірної серйозності. людина, непохитність та спокій якої перевищували будь-які окреслені межі перед будь-якими страхіттями. бувай, дідусь💔