Лікар Дубровський

🤦‍♂️ Днями до мене звернулись пацієнти з підтвердженим ковідом. Здавалось би – нічого нового. Просто помірний кашель, слабкість та кілька днів лихоманка. Нічого загрозливого. Пацієнт не в групі ризику. Вже до цього кілька разів перехворів на ковід. Але сімейний лікар, який діє за сумнозвичним суб’єктивним шаблоном та йде на поводі в наляканих пацієнтів, призначив у «найкращих» традиціях дуже потужний антибіотик резервного ряду вже на третій день захворювання, без жодних аналізів з повною впевненістю, що це допоможе... Таке відчуття, що кількарічні розмови про те, що віруси не лікуються антибіотиками пішли нанівець. Добре, що хоч КТ не призначив та не сказав писати заповіт… ℹ️ Яке зараз відношення до ковіду, що мають знати групи ризику та пару слів щодо профілактики. Про це про все в коротенькому інтерв'ю з УКРІНФОРМ. 🤝 Дякую УКРІНФОРМ, що підіймаєте ці теми та наголошуєте про актуальні речі в ЗМІ. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3905096-novij-stam-flirt-ludstvo-kovid-vze-peremoglo-vin-ne-zaslugovue-na-taku-uvagu.html

🕷 Бореліоз та плутанина з антитілами. 💊 Чому не завжди треба лікувати позитивні антитіла? Є момент, який дуже сильно заплутує та лякає пацієнтів, й спонукає часто лікарів робити поспішні виводи й призначати даремно антибіотики. ▪️ Мова йде про позитивні антитіла М при хворобі Лайма. Всі звикли, що Ig M - це маркер ранньої інфекції, й вони свідчать про активну гостру фазу. Людина пролікувалась, наче все добре, здає через пару місяців аналізи, а тут знову вспливають ці позитивні Ig M. Що сталось? Лікування не успішне? ▪️ Насправді з бореліозом є один ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ НЮАНС: Всі звикли, що Ig M - це маркер ранньої інфекції, й вони свідчать про активну гостру фазу. З одного боку, бореліоз – не виключення. Так і є. Проте, при більшості інфекцій антитіла М швидко зникають при одужанні. А Ig G тримаються довго. А ПРИ БОРЕЛІОЗІ ВСЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НАВПАКИ. Ig M зникають дуже повільно. У деяких осіб реакція антитіл IgM може зберігатися протягом місяців або навіть років після лікування або перенесеної інфекції, хоча це явище аж ніяк не пов’язане з постійною інфекцією B. Burgdorferi. ▪️ Цей момент є дуже важливим. Адже людина, яка пройшла повний курс лікування й одужала, має знати – сліди імунної пам’яті у вигляді IgM будуть залишатись ще тривалий час у крові. Це не означає, що вона хвора. Навпаки, все гаразд. Головне, щоб знижувались та зникли IgG. ▪️А якщо при випадкову обстеженні виявили Ig M до бореліозу? Це вже точно хвороба? ℹ️ Докладніше про це все розбираємо на сторінці блогу: Чому не завжди позитивні антитіла свідчать про інфікування

😢 Нещодавно в ЗМІ пролетіла гучна новина, що в Китаї помер 30-річний чоловік від пневмонії на тлі виснаження імунітету, який працював без відпочинку 104 дня. Суд звинуватив роботодавця в порушенні та постановив виплатити компенсацію рідним загиблого. ▪️ Зрозуміло, що конкретно цей випадок може бути значно складніший в медичному аспекті. Оскільки працівник був маляром, там могло бути й хронічне отруєння хімікатами, й ураження печінки та легень. ▪️ Втім, ця трагічна подія вкотре має нагадати всім нам, який крихткий та вразливий наш імунітет. До лікарів часто звертаються пацієнти, в надії на якісь чудодійні пігулки й чарівні таблетки, які миттєво підвищать імунітет та допоможуть вирішити проблеми зі здоров’ям. Але таких не буває. ▪️Імунна система — це та базова опора, фундамент, який краще за будь-які ліки здатний боротися та захищати нас від патогенів. Тому його збереження й підтримка є надзвичайно важливими. Скільки важких алергічних проявів, гормональних збоїв, погіршення пам’яті, зору, травлення може трапитись й трапляється із-за важкого стресу й виснаження. Інфекційні хвороби тут не виключення. Нещодавно мені довелось лікувати одразу декілька пацієнтів із рецидивуючим герпесом, з певними ускладненнями. А скільки зверталось з фурункульозами та хронічними тонзилітами. Й не порахувати. А таке лікується вже не так просто й лише комплексно. ▪️ Зрозуміло, що ми зараз живемо в дуже непростий час та стресуємо мало не кожен день. Тим не менш, маємо вчитись шукати позитив в дрібному, дарувати один одному усмішку та радість, підтримувати й допомагати. Бо стрес вбиває людину. А нам всім треба жити та вистояти! 🇺🇦 Слава Україні!

🦟 З’явилася нова, незнайома нашому континенту екзотична недуга - гарячка Західного Нілу. Здавалось би: де Африка, а де ми. Чому у нас реєструються випадки зараження? Наскільки все серйозно? Як розпізнати цю африканську хворобу? 🧐 Ну і головне: чи буде епідемія гарячки Західного Нілу в Україні? З цими, та іншими питаннями розбираємось разом з УКРІНФОРМ: Гарячка Західного Нілу. Незваний гість в наших широтах?

Коли я був за кордоном, до мене після виступу підійшла жінка, вже літнього віку, обійняла та по-материнські запитала, як ми там тримаємось й не боїмось жити під ракетами. Я завзято посміхнувся, та впевнено сказав, що в Києві все гаразд, боятись нічого й все не так страшно, як здається з-за кордону. Мовляв життя вирує, машини, затори, кафе, пляжі – все нормально. Але жінка одразу помінялась в обличчі, та гірко мені заперечила: «Не обманюйте мене. Моя донька живе біля Охматдиту. Я все знаю...». Я не знав, що їй на це відповісти… Дивлячись на ці жахливі прильоти останніх днів, я вкотре зрозумів, як сильно ми, насправді, вже змінились. Наша психіка відмовляється сприймати дійсність. Ми дякуємо нашим ППО. А прокидаючись кожного ранку, радіємо, що день почався знову. Але не відчуваємо вже, що таке страх. Тільки злість та ненависть до росії. Ми звикли. Ми прийняли це як дійсність. Жахливу, трагічну дійсність. Ми віримо, що нас омине ворожа ракета та ймовірність смерті не така вже і висока. І з надією чекаємо кращих часів... Трагічні події наштовхують на сумні роздуми… 😢 Глибоке співчуття родичам загиблих…

🇺🇦 В Україні! 🇺🇦 Дякую всім, хто зробив можливим цю поїздку! Щиро вдячний всім, хто прийшов на зустрічі, за спілкування, підтримку, донати для хлопців! 🤝 Об’єднуємось разом для Перемоги! 📌 Міністерство культури та інформаційної політики України 📌 Svět v Písku 📌 Asociación Ucraniana de Santa Maria de Costa Brava 📌 Громада в Чехії 📌 Державна прикордонна служба України

🇨🇿 Чехія сьогодні лишиться позаду. Велика презентація у Празі в волонтерському українському хабі, потім дуже атмосферна зустріч у місцевій бібліотеці міста Пісек, де половину залу становили чехи. Прямуючи в напрямку рідного дому, переосмислюю все почуте, побачене за ці дні. Емоцій багато, враження дуже різноматніні. Як і різноманітні люди, з якими зустрічався за ці кілька днів. Коли рідний Київ вже п’ятий день обстрілюють, а Покровськ (місто, яке за довгий час служби стало також рідним) в критичній небезпеці - дуже складно нести людям позитив та віру в краще майбутнє. Мирне спокійне життя на рідній землі поки десь далеко на обрії. В той час як тут, за кордоном, все спокійно й життя йде собі розмірено та неквапливо. Тим не менш, будувати стіну не варто. Наші люди чудові. Чеська громада вразила своєю щирістю та небайдужістю. Попри шалену підтримку та військову допомогу на державному рівні, прості люди також грають відчутну роль та роблять значний вклад в спільне діло перемоги. Прямо під час презентації, завдяки моєму чудовому другові та волонтеру Pavlo Tsapiuk, було зібрано чималу суму на допомогу ЗСУ. І це лише маленький приклад, яких тут безліч. З людьми треба спілкуватись. Вони відкриті до складних розмов, бажають чути правду. У дуже багатьох жінок в Чехії чоловіки залишились в Україні, воюють на фронті, тому спілкування та підтримка їх є надзвичайно важливою. Продовжую вірити в краще та маючи можливість, подякував чехам за підтримку. Місцеве населення та організатори зустрічей дуже дружелюбні та відкриті. Нас з чехами об’єднує ненависть та образа до московії. В свій час, чехи дуже постраждали від русні. Й не забули цього. Тому знають, що зло треба зупиняти, й чим швидше. Подорож завершена. Українці за кордоном почули багато відвертої правди про ЗСУ, будуть читати «Історію» та передавати всім іншим свої враження про наші реалії. Вірю, що це допоможе ще більше об’єднуватись та сприяти Перемозі. 🇺🇦 Повертаюсь додому! Слава Україні!

🤷 Мабуть мені треба перепросити за двозначну фразу, яку дехто неправильно зрозумів. Я ні в якому разі не розділяю українців «зі Сходу» чи «з Заходу», ніякого розподілення емоційного по територіальному принципу від мене ніколи не почують. Адже я маю безліч найщиріших патріотів побратимів з Покровська, Краматорська, Добропілля та інших міст, які сміливо та відчайдушно служили поруч зі мною та продовжують виконувати найскладніші бойові завдання, демонструючи дива сміливості. Всі, хто читав книгу знають, з якою повагою та любов’ю я відгукуюсь про адекватне українське населення та хлопців зі Сходу. В попередньому пості я сумно проконстатував, що багато приїхало в Іспанію з днр та лнр, через росію. Ці переселенці зі Сходу роблять велику репутаційну шкоду, заплутують іноземців, сваряться й дратують інших наших співвітчизників. Більше того, частина з них дійсно отримує гуманітарну допомогу від росії, сміючись та знущаючись з інших українців. Ось такі справи. Це реалії, які відбуваються за кордоном. Саме про них йшла мова в дописі. 🇺🇦 Схід та Захід - це все Україна. 🇺🇦Віримо в ЗСУ та сприяймо перемозі РАЗОМ! 👋 До зустрічі сьогодні ввечері у Празі. https://www.facebook.com/share/NTFdsdvKj3RSCi78/?mibextid=WC7FNe

◾️ На мою думку, якщо якась частина й повернеться назад в Україну, це буде дуже незначна кількість й переважно за рахунок старшого покоління. Ці люди глибоко відверто ностальгують та вірять, що все буде добре й вони поїдуть назад. Молодь, вочевидь, не повернеться. Хоча, я можу помилятись та не враховувати інших глибинних настроїв в тутешньому суспільстві. Наші люди дуже доброзичливі та відкриті. В свою чергу, іноземці українцями пишаються, підтримують та допомагають. ◾️Зустріч в Іспанії пройшла в гарній дружелюбній атмосфері. Ніяких провокацій чи проявів ворожості. Ті, хто прийшли на фестиваль, а це сотні людей, виказали повноцінну підтримку, повагу та небайдужу зацікавленість нашими подіями. Хтось плакав, хтось дарував подарунки, всі просили передати вітання та обійняти за них при зустрічі моїх побратимів. Є багато, у кого чоловіки чи сини також служать в ЗСУ. Це гарна частина нашого україномовного населення в Іспанії, яка одягає вишиванки не просто для фотографій. Я почув безліч теплих слів поваги, захоплення ЗСУ, бажання продовжувати допомагати й звіти про вже здійснену велику волонтерську роботу щодо допомоги фронту. Щодо книги - всі примірники, які були доставлені в Іспанію, миттєво були підписані та дуже скоро будуть прочитані й передаватись далі із рук в руки. Людям цікаво, вони бажають чути правду та розуміти, що відбувається на фронті й в тилу. Я дуже радий, що історію про моїх фронтових друзів та славетну 110-ту бригаду, в якій мав за честь служити, будуть читати все більше людей й правдиві розповіді про наших воїнів будуть лунати в багатьох куточках світу. Отримав реальні пропозиції по просуванню книги для інших діаспор для зменшення інформаційного вакууму. Це те - що потужно працює та дійсно дуже потрібно нашим людям. ◾️Місцева влада дуже гостинно та щиро виказала свою зацікавленість, мав відверту розмову з мером та подарував книгу з підписом на пам’ять про візит. Місцева влада реально долучається до подібних заходів й потужно допомогає нашим біженцям фінансово, житлом й має на меті не зменшувати обсяги такої підтримки. Аби тільки люди самі не псували відношення до себе та вели себе достойно. На превеликий жаль, певна частина переселенців поводить себе, м’яко кажучи, дивно й сприяє важким репутаційним втратам. Численні переселенці зі сходу ведуть себе геть провокуюче, зухвало, риторика їх висловлювань ганебна. Навіть є такі, хто отримує гуманітарну допомогу від росії й цього не приховує. Все це ускладнює ситуацію та псує відносини з іноземцями. Єдності не вистачає як в Україні, так і за її кордонами. Треба налаштовувати продуктивний постійний діалог й спілкування з нашими людьми. Проводити багатогранну програму культурної підтримки аби не втратити українців за кордоном та зберегти відчуття у них самоідентифікації. ◾️Українці за кордоном можуть пишатись собою та є обличчям України. Обставини розділили нас фізично, але ментально ще не все втрачено. Якщо не залякувати й вести відвертий діалог, можна зробити багато корисного та допомогти воюючій Україні. 👋 На цьому поки все. Переїзджаю в Чехію для наступних зустрічей, а там вже скоро й повернення додому. 📌 28 серпня - Прага. 📌 29 серпня - Пісек. ℹ️ Всі подробиці зустрічі в першому коментарі. 🇺🇦 Слава Україні! Наближаймо Перемогу разом!

🇪🇸 Хочеться поділитись з вами враженнями про першу частину поїздки, а саме в Іспанію до наших переселенців. Глибокий аналіз зробити складно, адже часу провів тут зовсім небагато. Думки є дуже суб’єктивними. ▪️Діаспора українців в Каталонії живе непогано. Є нюанси, особливості життя та менталітет іспанців, які спочатку дивують та досить відверто дратують, але наші люди тут вже звикли до цього й живуть цілком нормально. Першою дивує негласна підтримка іспанською владою дрібного шахрайства. Тут легко можна бути ошуканим, буквально на кожному кроці, й нікому нічого не доведеш. На вулицях крадуть, в кафе можуть виставити неправильні чеки, окупуси захоплюють чужі квартири, а машини вночі дряпають із-за необережних парковок - і це тутешня норма. Поліція в цьому контексті мало що робить й є підозра, що стоїть на стороні шахраїв. Це те, що встиг побачити та почути. Також помітно, що іспанці дуже повільні. Черги, черги … Медицина - це окрема сторінка, про яку я мабуть потім напишу окремо. Це дійсно цікаво. Тим не менш, навкруги дуже красиво й всі виглядають щасливими. ◾️Мені здається, що розмови про повернення наших вітчизників є зараз недоречними, особливо на тлі останніх жахливих масованих обстрілів України. Ми до цього якось звикли, а от переселенців це дуже сильно лякає. Коли я кажу, що життя в Києві нормальне, на мене дивляться як на божевільного. Мами з малими дітьми навіть чути не хочуть про повернення. Тим паче, що за два повних роки вже люди якось облаштувались, осіли, діти вивчили мову, й родини мають чітке уявлення, як тут жити.