CyberCraft History

В день святкування 1034 річниці хрещення Київської Русі-України нагадую, що коли в Києві вже стояли собори, на болотах в місці, яке зараз називають москвою, кумкали жаби. Понад тисячу років Господь з Україною, наповнюючи наші серця світлом, любов‘ю та справедливістю. А в душах наших ворогів, як і було, так і залишається, – гниле смердюче болото. Темрява та злоба завжди програють світлу та любові. Саме з Богом вистоїть і переможе Україна!

Шановні підписники! Ми раді представити вам нову добірку українських націоналістичних телеграм-каналів під назвою "Фаланга" - об'єднання найкращих правих та консервативних каналів, які відстоюють наші традиції та національну ідею. Фаланга ꑭ додати Фаланга ꑭ додати Фаланга ꑭ додати

Шановні підписники! Ми раді представити вам нову добірку українських націоналістичних телеграм-каналів під назвою "Фаланга". Це об'єднання найкращих правих та консервативних каналів, які відстоюють наші традиції та національну ідею. Приєднуйтесь до спільноти, обираючи нашу папку. Разом ми зможемо поширювати українську правду та підтримувати національний рух. Станьте частиною великої української спільноти вже сьогодні! Фаланга ꑭ додати Фаланга ꑭ додати Фаланга ꑭ додати

...Винниченко - людина дуже лівих і абсолютно не державницьких переконань. Але це ще нічого, а головне те, що це демагог, який перебуває під владою елементів уже просто-таки антидержавних. Ясно було, що ця людина ніколи не в змозі буде втриматися хоч би й на лівому щаблі, а безсумнівно покотиться дедалі нижче до повного більшовизму, що, втім, і факти вже показали...

©Павло Скоропадський. |Гетьманський Рух |Наш чат |Зарядити канал

Феодосій Юстинович Щусь - одна з найяскравіших та найколоритніших постатей Громадянської війни та Махновщини, права рука Нестора Махна, один з провідників РПАУ. З дитинства відрізнявся великою фізичною силою. У 1915 році служив матросом на броненосці "Іоан Златоуст". Багато займався спортом, був чемпіоном з французького боксу та боротьби, знав джіу-джитсу. Його згадують як екстравагантного чоловіка, який любив строкато вдягатися, змішуючи військові однострої різних родів армій додаючи до них барвисті деталі: бант замість краватки, яскраві сорочки, — як колись було притаманно запорізьким козакам. Спогади очевидців засвідчують, що Щусь одягався в шитий гусарський мундир, надівав матроську безкозирку, на шиї носив кавказький кинджал, за поясом була старовинна шабля і револьвер Кольта. #персоналії

Зовнішність Марусі Никифорової Існує версія, що отаманша була негарною жінкою. Деякі дослідники вважають її інтерсексом. Ось як характеризує Марусю Григорівну Михайло Чуднов, колишній анархіст:

Это была женщина тридцати двух, или тридцати пяти лет, среднего роста, с испитым преждевременно состарившимся лицом, в котором было что-то от скопца или гермафродита. Волосы острижены в кружок. На ней ловко сидел казачий бешмет с газырями. Набекрень надета белая папаха.

Натомість, особистий біограф Никифорової Малкольм Арчибальд стверджує, що образ негарної анархістки створювався більшовиками навмисно:  

Описания Никифоровой делятся на две категории: в одних она — отталкивающая женщина, а в других — красавица. Исключение составляет описание Маруси, оставленное видным большевиком С.Рашкой, весной 1918 года значившегося секретарем партбюро Днепровского красногвардейского отряда: «Говорили, что она женщина красивая, и что её адъютант штабс-капитан Козубченко, тоже красавец и щеголь, не спускает с неё глаз. Я застал их обоих. Маруся сидела у стола и мяла в зубах папироску. Чертовка и впрямь была красива: лет тридцати, цыганского типа, черноволосая, с пышной грудью, высоко поднимавшей гимнастёрку».

З книги "Отаманша: історія Марусі Никифорової". Революціонерка Катерина Дмитрівна Акінфієва-Нікітіна у своїй книзі "Наш побег" дає Марусі таку характеристику:

Это оказался не мальчик и не девочка, а полного и редкого типа гермафродит — более грамотные из нас скоро об этом догадались и звали его „оно“. Он не был провокатором, но, конечно, половое уродство сказалось на всей психике — истерической, извращенной и аморальной. За границей, куда он попал после побега, он ориентировался на анархистов, жил странно, то в мужском, то в женском платье, имел соответственные романы, получал какие-то средства. Мы все с ним совсем разошлись.

#махновці

Серпень 1921 року - переломний момент Махновщини. 19-20 серпня загинуло багато махновських отаманів. Вважається, що в ці дні загинула й легендарна отаманша Маруся "Чорна" Никифорова. Є багато версій про її загибель, але розглянемо найменш популярну. У 1970 роках мешканець Дніпропетровська Владислав Стрілковський  побував у відрядженні в Кіровоградській області й записав свідчення старих людей, за якими Никифорова не загинула, а потрапила у полон до більшовиків, піддалася тортурам й збожеволіла. Коли червоні покинули місто, її знайшли селяни.

"Ходила она замотанная в черное, растрепанная, с палкой, страшная, хромая… Увидит кого-нибудь на улице, наставит палку и кричит: Пу! Пу! Стреляет… Кроме "Пу!" ничего от нее и не слышали". Зимой Маруся пропала. А когда сошел снег, в лесу нашли труп. Кто ее убил и за что – выяснять было некому.

За більш популярними версіями, Марусю розстріляли або повісили. Джерело #махновці

25 липня 1934 року у Парижі у повній бідності від сухот помер Нестор Іванович Махно - український політичний та військовий діяч, командувач РПАУ, відомий анархіст та майстер ведення партизанської війни. Останні роки життя працював теслярем та робітником сцени паризької «Опера Гарньє» та в кіностудії Пате.

Іван Кипріян - священник УГКЦ, капелан в УГА, заарештований комуністичною владою та засланий у Сибір. У 1924 році на засланні із зацукрованими янголятками проник до дітей, засуджених на смертну кару, щоб підтримати їх в останні хвилини. Діти знаходилися у віддаленій за огорожею клітці без даху. Через заметіль і морози лише за чотири дні туди прийшли вартові. За цей час діти замерзли, разом з ними замерз й отець Іван Кипріян, тримаючи янголятко і дитячу руку. 🫡🫡🫡