(Не)винна письменниця 🍷

Перед моєю відпусткою Дея запропонувала мені попрацювати над цікавим проєктом: допрацювати вже існуючу обкладинку її книги для того аби вона могла роздрукувати собі супер-обкладинку. Але подивившись на старий арт, я вирішила не тільки у майбутньому домалювати потрібний фон, але і змінити мальовку самої персонажки. Прикріпляю вам відео зі змінами🎨 * фон за персонажом ще буде зазнавати змін та мати продовження. Як дороблю, покажу вам готовий варіант 💓

Переглядаю фото з Греції і передивляюсь те що не виставила. Отут я хотіла зробити гарну добірочку дверей у Афінах ✨

І навіть нічого не купила з книжок! Бо нічого не приглянулося) Хоча артбукс стали видавати ромкоми в мʼяких обкладинках і це дуже гарне рішення за яке я готова їм цілувати руки, бо я жлоблюсь купляти ромкоми як повноцінні гарні видання, бо це буквально книжки на один раз.

А ще я раділа бульбашкам 🫧 Така крута бульбамашина 😁

Сьогодні була сильна злива, але ми все одно забігли на фест (кава,книги, вінтаж). Хотіли піти на стендап Щербана та Байдака, але обмежились тим що подивилися на них поки вони поруч десь прогулювались. І навіть при бажанні стояти під дощем на відкритому майданчику на даху нам прийшлося б вистояти чергу хоча б на сходи що ведуть до цієї площадки… Коротше, зато привезли додому нові платівки. Особливо радію цій ⬇️

Повертаємося до роботи! Сьогодні у нас величезний допис на патреон: інтерв’ю з Кіатом! Вийшло як на мене дуже цікаво, і все завдяки вашим питанням! Особливо мені сподобалося писати відповідь на останнє питання/прохання: коротко розповісти про друзів Кіата. І те як він бачить їх і описує — це окремий момент насолоди, який точно вартує ваших лайків та підписок! https://www.patreon.com/posts/interviu-z-111858242?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

Всьо, охрана отмєна 😁 Таки їдемо на концерт не за всі гроші світу 💅

Коротше, чекаємо поки вони приїдуть в Київ, бо ну 😐

Ну за два квитки 17 к гривень це трохи жирно, я вважаю 🥲

Подорож. Частина друга Звісно ж, ми попрямували не туди (і спойлер: це не єдиний наш раз). Коли ви приїжджаєте на станцію у Перемишлі, вам треба вийти з вокзалу і спуститися у підземний перехід, аби перейти у іншу частину вокзалу, де вже їздять інші потяги. Ми ж пройшли цей перехід і потім ще поверталися назад. Приїхали ми приблизно о шостій ранку, а наступний потяг в нас був на восьму. Тож ми пішли досліджувати польські магазини, аби знайти щось попоїсти. В результаті сіли на вокзалі, побачили місцевий контингент, що спав біля камер для зберігання і намагалися хоч якось втриматися у свідомості після ночі без сну. Що цікаве, інтерсіті на яке ми сіли виявилось повністю автоматичним. Ніхто не приймав наші квитки, і двері треба було відчиняти самостійно. Всередині виявилось комфортно, свіженько і доволі зручно. Великі панорамні вікна вайбували фоточками з пінтересту. Десь через пару станцій у нас таки перевірили квитки, але в цілому поїздка була доволі комфортною. За виключенням просто морозильного кондиціонера під ногами. У Кракові нас зустрів величезний вокзал, який ще й був торгівельним центром. Людей безліч — просто вливаєшся у потік в пливеш за течією, яка викидає тебе на вулицю під палюче сонце. Ми вирішили трохи пройтись і помилуватися місцевими краєвидами, але здалися дуже швидко, бо валізки тяжкі, а ми втомлені. Тож прийшла черга купляти місцеві квиточки на автобус…