Протоієрей Олександр Клименко

"Покійний Павел, патріарх Сербський: «Сербську Церкву і мене звинувачують у розпалюванні війни задля збереження Великої Сербії. Я заявляю — якби задля збереження Великої Сербії був потрібний злочин, я ніколи не дав би на це згоду. Нехай тоді зникне Велика Сербія. Якби таким чином потрібно було зберегти й малу Сербію, я не дав би згоди і на це. Нехай зникне і мала Сербія, аби не було крові. Ні, такою ціною – ні! Якби такою ціною треба було зберегти останнього серба і я сам був би цим останнім сербом, не було б моєї згоди. Нехай ми зникнемо, тільки в цьому зникненні залишимося людьми Христовими». «Ми не обираємо ні країну, де народимося, ні народ, у якому народимося, ні час, у якому народимося, але обираємо одне: бути людьми чи нелюдьми». ============ Порівняйте з войовничою риторикою нинішньої верхівки РПЦ, у якій найвища цінність – Велика Росія, головне завдання – Перемога, найважливіша християнська чеснота – смерть на полі бою. Ось як буває, обряди та вбрання у цих людей однакові, а віра – зовсім різна. Несумісна." Зі сторінки Андрія Десницького

Любите читати житія святих? Я теж. Завжди з нетерпінням чекаю на вихід нового місячного синаксару і тепер маю вже шість томів, як Ви бачите на світлині. Саме з цих книг читаємо, якщо є така потреба, житія у храмі. Гарний друк, чудовий папір, тексти читаються легко, без хитросплетіння слів і без сумнівних тверджень. Рекомендую кожному мати таке видання у себе на книжковій полиці. Я купую тут (а для тих, хто завжди шукає причини в чомусь мене звинуватити, зауважу - мене ніхто не просив, пишу просто від себе. Втім, як завжди): https://mvfund.org/vidannya/1012-zhytiia-sviatykh-ukladeni-na-sviatii-hori-afon-synaksar-t6-cherven

Ви запитаєте мене: Для чого українським іконописцям знати Церковнослов’янську мову і її Київський ізвод зокрема ❓ А я візьму і відповім, навіть якщо і не питали: 👉🏻 Ну хоча би для того, аби цей києво-володимирський князь був «нéвським», а не «нíвським» ✍🏻 Джерело іконного шедевру залишимо в таємниці 🤫

Маю певний досвід в користуванні продукцією для церковного вжитку, отриманого від цього інтернет-магазину. Справді хороша якість і ціни. Ладан з Афону, Дохіарський, за ціною, меншою від середніх в мережі на декілька сот гривень. Вже більше року користуюся і всі сорти ладану поводяться на вугіллі слухняно, без зайвих кіптяв. Також ікони гарної якості, домашні кадильниці, вугілля, вервиці тощо. Рекомендую підписатися на цю сторінку і придбавати як для церковного, так і домашнього використання. Ось посилання на їхній телеграм-канал: https://t.me/incenseworldwide

Вітаю Вас з днем пам'яті Предтечі і Хрестителя Іоанна. Пропоную до вашої уваги тропар, кондак та величання в день Усікновення глави пророка. Українська традиція ЦСМ: Тропар, глас 2 Па́мять пра́ведного с похвала́ми,/ тобі́ же довлі́є свіди́тельство Госпо́днє, Предте́че:/ яви́в бо ся єси́ воі́стину проро́к честні́йший,/ я́ко і в бистрина́х хрести́ти сподоби́вся єси́ Проповіда́нного./ Ти́мже за і́стину пострада́в ра́дуяся,/ благовісти́в єси́ і во а́ді су́щим Бо́га я́вльшогося пло́тію,/ вземлю́щого гріхи мі́ру,// і подаю́щого нам ве́лію ми́лість. Кондак, глас 5 Предте́чево сла́внеє усікнове́ніє / смотре́ніє бисть ні́кеє Божестве́ннеє, / да і су́щим во а́ді пропові́сть Госпо́днє прише́ствіє. / Да рида́є убо Іроді́я, / беззако́ннеє уби́йство іспроси́вши: / не зако́н бо Бо́жий, ні живи́й вік возлюби́, // но притво́рний, привре́менний. Величаніє Велича́єм тя,/ Хрести́телю Спа́сів Іоа́нне,/ і почита́єм всі че́стної твоє́ї глави́ // усікнове́ніє.

Тропар, глас 2 Єгда́ знідо́сте во гро́би / і сами́х себе́ заключи́сте,/ тогда́, стра́сті умертви́вше пло́тськії,/ спогребо́стеся Христу́, Богоно́снії,/ і дия́вольськії в підзе́мних розруши́сте огра́ди.// Сего ра́ди А́нгели вінці́ з Небе́с вам подаю́ть. Кондак, глас 8 Отці́ всече́стнії, ли́че Богокра́сний,/ чуде́с мно́гих істо́чниці, ми́ро істоча́ющії,/ сокро́вища краснобога́тная Госпо́дня, в землі́ сокрове́нная,/ не преста́йте, мо́лим ви, о нас моли́тися ко Го́споду, да зове́м вам:// ра́дуйтеся, всему́ мі́ру світи́льниці. Величаніє Велича́єм вас,/ преподо́бнії отці́ на́ші Пече́рстії,/ і чтим святу́ю па́м’ять ва́шу,/ ви бо мо́лите о нас// Христа́, Бо́га на́шого.

"Если бы я был государственным чиновником, я бы официально признал УПЦ самой настоящей украинской Церковью. И во всеуслышание об этом заявил: мол, так и так, рассмотрев документы собора в Феофании 2022 года и проанализировав последующие события (варение Св. Мира, издание и освящение антиминсов и прочее), считать УПЦ не имеющей никакой связи с Московским патриархатом. С учётом принципа квантовой неопределённости (зачеркнуто) отсутствия чётко выраженной процедуры предоставления автокефалии (что собственно является чисто внутрицерковной проблемой, а не функцией светского государства и выходит за рамки его полномочий), принять УПЦ такой как она есть - независимой от РПЦ и одной из РО на территории независимой Украины. А что дальше? Приглашать архиереев и священников УПЦ на все государственные мероприятия, дать возможность официально быть капеланами, поддержать волонтёрскую и благотворительную деятельность УПЦ и т.д. и т.п. А вот когда некоторые архиереи и священнослужители начнут отрицать независимость УПЦ от РПЦ, будут настаивать на своей связи с МП, игнорировать государственные праздники, символику, помощь воинам и прочее, вот тогда и включать действие Закона Украины №3894-IX (того самого, что в проекте известен как 8371). По итогу: - московский патриарх кирилл возмущается, но уже «защищает» не УПЦ, а своих пророссийских сторонников; - поминатели патриарха кирилла в Украине вынуждены проявить себя и дистанцироваться от независимой УПЦ хоть уходом «в катакомбы», хоть уходом чуть севернее; - действие Закона №3894-IX распространяется не на УПЦ в целом (исключается принцип коллективной ответственности), а на конкретных любителей «русского мира» и «единства с москвой» - отдельные монастыри, приходы, одиозных церковных деятелей; - создаём здоровую конкуренцию в украинских Церквях и РО не за храмовое имущество, а за прихожан, которые «голосуют ногами». Но, как говорили спартанцы, «Если...»" З фб-сторінки Георгія Гуляєва". Репост мовою оригіналу.

Ще декілька слів щодо виходу о. Андрія Шимановича з ПЦУ. Знаю, що на нього зараз посипалися багато необгрунтованого бруду. Записав своє звинувачувальне відео скандальний Роман Грищук, де, як завжди, повчав, критикував, зневажав. Цього разу о. Андрія. А мене завжди притягували до себе люди з вірусом пошуку істини. Такі,як о. Андрій. І, навпаки, лякали вкрай впевнені у своїй правоті. Раз і назавжди впевнені люди - знайте, з Вами дуже некомфортно. Немає інтриги. Я завжди сумніваюся. Разом із о. Олександром Шмеманом, який боявся людей, що ніколи не сумнівалися. “Богословы связали свою судьбу – изнутри – с “ученостью”. А им гораздо более по пути с поэтами, с искусством.” (Прот. О. Шмеман.) А творчість мислить сприйняттям. Отець Андрій творчий. Тому зробив несподіваний крок. Не вмотивований релігійно-політичною ситуацію, навіть наперекір їй. Ризикований крок. Але творчість не має таких обмежень. Тим більше, що обмежити думи людини широких і глибоких поглядів лиш однією ідеєю вузько зрозумілого, приправленого примітивним "християнізмом" націоналізму, значить збурювати в ній внутрішній конфлікт, який врешті-решт перероджується в бунт. “Рано или поздно станет ясно всем, что не сосредоточением усилий на охранении “эллинизма”, или “руссизма”, или “сербизма” (додам від себе - і "українізма") сохраним мы Православие; но, напротив, сохраняя и исполняя требования Церкви, мы спасем и все то, что есть существенного в разных воплощениях христианской веры и жизни. Если проф. прот. Г. Флоровский, русский богослов, живущий и работающий “в изгнании”, имел смелость (в своих “Путях русского богословия”) обличить и осудить отклонения “руссизма” от “христианского эллинизма” и освободить таким образом целое поколение русских богословов от последних остатков псевдо-мессианского религиозного национализма, то не время ли и грекам – хотя бы одному – совершить такую же трудную, но освободительную, операцию относительно двусмысленностей “эллинизма”?” (Прот. Олександр Шмеман.) Тому Грищуку оплески - він сів на конячку хайпу і не злізе з неї, бо нема вух, щоб почути, що він на ній виглядає комічно. А о. Андрію мужності - продовжувати роботу над собою попри гавкіт навколо. Посилання на сторінку о. Андрія, де він спокійно вказує на косяки Грищука. https://www.facebook.com/share/v/nyHSqFy34KXo4vvv/