Віршолюб

​📃 Коли крізь розпач випнуться надії... ​Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу! ✍ Василь Симоненко

✍ Лариса Коваль

Озброюйте себе знаннями! Не забудьте підписатися на дружні нам канали та поділитися з друзями 🥰 Тиць сюди 👈

🫡 На честь дати історичного голосування, — прийняття Конституції України, — підготували для вас скарб у кишеню Наш український вибір загартовується найвищим гартом — десятий рік триває визвольна війна. Культура — це також наша зброя. Це те, що ворог знищував протягом століть, щоб змусити нас забути, хто ми є. Але ми памʼятаємо! 📚🎨🎙Тримайте збірку корисних, якісних та цікавих українських каналів про культуру та мистецтво, історію, мову та літературу, музику та психологію і, звичайно, книжки. Тут всі свої! Не дамо ворогу панувати на землі, не дамо захопити інформаційний простір. Вивчайте українське — озброюйте себе від пропаганди московитів. Підписуйтесь на дружні нам канали та не забудьте поділитися з друзями 🤗 💡Тиць сюди

📃 Все рідше думаю про тебе... Все рідше думаю про тебе. Приймаю світ таким, як є. Пліток незриме веретено нічого вже не наснує. Літа розмірене і плавмо пливуть за хвилями ріки туди, де туляться до Лаври каштанів свічечки тремкі. Туди, де в просторі безкраїм уже заобрійних степів козацькі зорі догорають і затихає тужний спів. ✍ Неоніла Стефурак

Захитається дощ Чи сльоза на лиці сколихнеться – І чумна самота Від безсилля заціпить уста. Зліва сойка мала Стрепенься – і враз задихнеться, І спечеться на думці: Остання це вже самота. ...А пташатко чудне Облітало колись чиїсь лиця, А тремке пташеня Припадало до сяючих віч. ...І чистюська колись, А тепер – як остання блужниця – Поплететься душа Ні за ким й ні до кого крізь ніч. © Марія Матіос

📃 До чіткої б дійти межі... Дo чiткoї б дiйти межi Де закiнчитьcя чopна cмуга I хoлoдна душа зав’юги Деcь пoлине за вipажi. Дo межi, за якoю cвiт, Нiби coнячнi жoвтi piки. Менi вiтеp вiдкpив пoвiки, Бo в майбутнє гoтoвий клiт. Я пiщаний залишу дiм I каp’єpiв хpеcти камiннi, Папеpoвi квiтки ociннi… А з coбoю вiзьму лиш ciм — Хлiб, винo, мед, взуття та oдяг, Смiх i пicню, щo cум вiдвoдить. ✍ Інна Рябченко

​📃 Коли повертається світ спиною Коли повертається світ спиною і знов поміж нами відстань і стіни говори зі мною говори зі мною хай навіть слова ці нічого не змінять і коли вже довкола пахне війною і вже розгораються перші битви говори зі мною говори зі мною бо словом також можна любити я одне лиш знаю і одне засвоїв і прошу тебе тихо незграбно несміло: говори зі мною говори зі мною і нехай твоє слово станеться тілом. ✍ Юрій Іздрик

✍ Ліна Костенко

​📃 Як би я знав, де ти живеш... Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою не знайомі, Та чом же те твоє вікно Горить в космічному огромі? Коли дивлюсь на небеса, Я те вікно щоночі бачу, І сходить золота краса В мою фантазію чортячу. ✍ Дмитро Павличко