Українські фразеологізми

📋 «Гріш ціна» Історія походження: За історію грошових відносин на території України існувало чимало грошових одиниць, які мали різні назви та номінали. Слово «гроші» запозичене в українську мову з польської в часи середньовіччя для називання дрібної розмінної монети. Велику срібну монету дрібнили на шматочки, які ставали маленькими монетками — грошами. Сума гроша мізерна, дорівнювала півкопійки. Значення виразу «гріш ціна» або «ціна — мідний гріш» — нічого не вартий, нікуди не годиться, не має жодної цінності. Приклади вживання: 📖 — Життя, життя! — витріщився на матір Омелян. — Гріш ціна йому тепер. (М. Стельмах)

📋 «Спливти за водою» — минути, пройти без вороття. Приклади вживання: 📖 Горе вже пройшло, Спливло водою,— молодість не зникла, не пройшла! (М. Драй-Хмара) 📖 Добрий десяток літ спливло весняною водою з того часу, як Олександра Василівна прийшла на свій перший урок. (О. Донченко)

📋 «Псувати кров» — завдавати кому-небудь багато неприємностей, клопоту; примушувати нервувати, дратувати когось. Приклади вживання: 📖 Характером своїм свавільна Орина немало попсувала крові батькам. (М. Стельмах) 📖 Був у нас в ті роки такий собі шашіль житомирський, клоп грушевий, скільки він мені крові зіпсував - та цур йому! (О. Гончар)

Озброюйте себе знаннями! Не забудьте підписатися на дружні нам канали та поділитися з друзями 🥰 Тиць сюди 👈

🫡 На честь дати історичного голосування, — прийняття Конституції України, — підготували для вас скарб у кишеню Наш український вибір загартовується найвищим гартом — десятий рік триває визвольна війна. Культура — це також наша зброя. Це те, що ворог знищував протягом століть, щоб змусити нас забути, хто ми є. Але ми памʼятаємо! 📚🎨🎙Тримайте збірку корисних, якісних та цікавих українських каналів про культуру та мистецтво, історію, мову та літературу, музику та психологію і, звичайно, книжки. Тут всі свої! Не дамо ворогу панувати на землі, не дамо захопити інформаційний простір. Вивчайте українське — озброюйте себе від пропаганди московитів. Підписуйтесь на дружні нам канали та не забудьте поділитися з друзями 🤗 💡Тиць сюди

📋 «Колупати душу» — викликати у кого-небудь душевний біль, страждання, переживання. Приклади вживання: 📖 [Іван:] Правда, веселих [пісень] мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу… (М. Кропивницький)

📖 «Метати громи і (та) блискавки» на кого--що, проти кого--чого — поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися; гнівно, роздратовано говорити про кого-, що-небудь, лаяти когось. Приклади вживання: 📖 Як ворожбит, він блискавки метав І мав суворий аскетичний профіль. (Б. Олійник) 📖 Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки. (Ю. Збанацький) 📖 І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко) 📖 Преса метала громи і блискавки на недоварених студентів, що посміли зняти руку на громадський спокій. (Колесник)

📋 «Небо прихилити» — зробити для когось усе, навіть неможливе. Приклади вживання: 📖 Шаблистий розмахував не руками, а голоблями — здатними, здається, прихилити весь світ для Павла Жабокрика. (Є. Гуцало) 📖 [Іван:] Ти єдина моя дитина, моя радість.. Я б тобі небо прихилив! (І. Карпенко-Карий)

📋 «Авгієві стайні» Історія виникнення: У Давній Греції був цар Авгій, який любив коней. У його стайнях їх було понад три тисячі. Ці стайні майже тридцять років ніхто не вичищав, і вони під саму стелю заросли гноєм. До Авгія на службу прийшов герой Геракл (у римлян — Геркулес). Лише йому було під силу вичистити стайні. Однак Геракл був не тільки дужим, а і розумним: він пустив річку крізь ворота стаєнь, і бурхливий потік вимив звідти весь бруд. Фразеологізм «авгієві стайні» вживають, коли хочуть сказати про надзвичайну запущеність, бруд, безлад.

📋 «Твоє зверху» — ти переміг у чомусь. Приклади вживання: 📖 [Гордій:] Вистоїш проти біди, не даси себе придавити, от уже й твоє зверху, а наберешся сили, випростаєшся,— дивись, і спіймаєш свою жар-птицю. (Л. Юхвід) 📖 — Таки на своєму хочеш поставити? Щоб твоє було зверху? — І поставлю,— відповів Кирик, який тільки й чекав на таке запитання. (Є. Гуцало)