Я все ще вірю, що Сергій Ребров здатен побудувати успішну збірну України.
Давайте говорити відразу: ніхто грошей мені не дав.
Наступне, про треба зізнатися: я адекватний. Збірна України має незадовільні результати та грає в поганий футбол.
Однак тут потрібно відразу зробити паузу та визначити, що навіть у найкращому своєму стані та в період ймовірного найвищого зростання збірна України Реброва буде грати в той футбол, який будуть називати "поганим".
Зараз вона погано грає в "поганий" футбол.
Немає жодної мови про те, щоб захищати гру збірної України останнім часом, а особливо в двох останніх матчах. Вони були кожен по-своєму жахливими з усіх боків та легко можна зрозуміти, чому багато хто навіть з найбільш спокійних почали кричати про те, що Реброва не має бути на чолі збірної України.
Перший тайм проти Албанії був наче знущанням над усім тим, за що збірна України критикувалася під час Євро. Знову стартовий план, який абсолютно не працює та відсутність сміливості у футболістів. Тобто, в тренерському штабі не спромоглися зрозуміти та зробити висновки стосовно того, чому так стається.
Якщо винні тупі та безхарактерні гравці, то хіба не можна їм вигадати простіший план?
Ще раз скажу, що розумію те, у що хотіла грати Україна проти Албанії (я передився цей матч не менше, ніж гру проти Румунії - 4 рази): білдап, розташування в середній зоні, але знову ця інетрність в зонах завершення.
Другий матч проти Чехії залишив інші враження. Україна грала в зовсім непритаманний собі футбол, не боролася за контроль над ситуацією на полі, а просто пливла за течією та намагалася її вгамувати та направити, куди б хотілося.
Та знову ця проблема. Україна намагається грати у виважений, розумний та продуманий футбол, але він виходить повільним. У повільному темпі важко розхитати суперника, який міцно тримається в середньому та низькому блоці, у повільному темпі важко із суперником, які не має швидкісних якостей та бере силою.
Проти Албанії Ребров поклався на свій футбол та програв, проти Чехії була спроба все кардинально змінити, але знову нічого.
Я нічого не буду говорити про спілкування Реброва з журналістами, тому що це не має жодного значення. В Україні традиційно журналіст - це ворог. Козли, коториє постоянно мєшают нам жить. Тому в цьому немає нічого дивного та нового.
Але ось цей постійне перекладання вини на гравців точно є проблемою, яка впливає не на наше відношення до Реброва, а на команду.
Якщо поглянути на те, що відбувається в збірній Україні, то це нагадує ситуацію, яка сталася в збірній Німеччини. Гансі Флік був ідеальним кандидатом на те, щоб бути головним тренером, кращого не знайти, але після деякого успішного періоду пішла серія невдач, яку неможливо було спинити. Ніхто не сумнівається в тренерських якостях Фліка, але своїми відносинами з гравцями він загнав себе в таку ситуацію, коли йому абсолютно перестали вірити футболісти.
Це не факт. І не інсайд. Це суто враження від усього того, що доводиться бачити на свої власні очі. Гравці не зовсім розуміють, що потрібно робити на полі, команда програє та гравці втрачають впевненість в тому, що тренерський штаб правильно їх готує.
І якщо це є, то єдине правильне рішення: змінити тренера. Команда ніколи не буде працювати, якщо гравці не мають віри в тренера, ким би він не був.
Якщо робити короткий підсумок як цих двох матчів, так і загалом роботи Реброва з національною командою, то все погано. І тут немає сенсу соромитися визначень.
1/2