103 окрема бригада територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького

«Бізон» За понад два роки широкомасштабної війни, захисник пройшов довгий шлях від штурмів Ямпіля, боїв на Луганщині та Куп’янському напрямку, а зараз виконує завдання разом зі своїми побратимами на Курщині. — Коли операція тільки починалася, нам вище керівництво пояснило суть, куди треба рухатися і далі ми вже діяли, — згадує «Бізон» і продовжує. — Звісно, ми мали попереднє планування і навіть на декілька днів випереджали поставлені завдання на нашому напрямку. В певні моменти здавалося, що рашисти будуть зносити все на своєму шляху КАБами та FPV-шками, втім наші війська доволі ефективно підготувалися і мали різноманітні засоби РЕБ. За словами "Бізона", коли він заходив з побратимами на позиції м*скалів, то взяв з собою вдвічі більше снарядів та магазинів, адже завжди краще мати надлишок, ніж у критичну мить думати за те чи вистачить тобі БК. — Коли ми нарешті залетіли, то багатьох кацапів застали зненацька. До того ж, ми не гаяли багато часу і продовжували просування, заходячи в інші села. Зараз наступив новий етап війни, такого в історії ще не було, але ці події назавжди закарбуються у книжках… Найголовніше зараз — це тримати такий порив і ми впевнені, що це зіграє свою роль на тому рівні, як вище командування це планувало та бачить, — доповнює «Бізон». Захисник розповідає, що загалом вся операція — це суцільний та великий штурм. «Бізон» разом з побратимами будували фортифікаційні спорудиз тією метою, щоб не посікло уламками, а далі просто продовжували йти вперед-вперед. — Багато рашистів самі здавалися нами в полон, деяких «трьохсотило» і вже після отримання поранення, вони теж здавалися. Одного разу трапилася ситуація, яка теж буде увіковічена на віки. Почався активний бій, кацапи були усюди, але ніхто з наших навіть не здригнувсь. Ми просто продовжували йти вперед і співати гімн України. Мені здається, що такий момент теж морально подавив противника, адже вони бачили нашу рішучість та згуртованість дій на стільки, що ми йшли в бій навіть з піснею, — тепло згадує військовий. Під час одного з бойових виїздів «Бізон» отримав поранення. В той вечір вони виїхали з його групою на штурм і в їхній броньовик прилетів ворожий FPV-дрон… — Це війна і всі усвідомлюють, що може трапитися. Цивільні жителі росії боялися нас, адже помилково вважали, що ми будемо діяти як їхні військові, але ми людяні і не маємо такої жорстокості. Український народ сильний, мудрий, а ось за росіянами одразу помітно злість на весь світ і заздрість, яка, напевно, і змушує їх розстрілювати автівки з цивільними, катувати людей та вчиняти інші злочини… Ми — не такі, просто хочемо повернути під рідний стяг наші конституційно визначені території. «Бізон» у нашій бригаді з самого початку широкомасштабного вторгнення. У цивільному житті був приватним підприємцем. В його родині зростають дві маленькі донечки і він жартома каже, що колись буде своїй малечі розповідати про всі свої нагороди, які отримав у важкій боротьбі за Україну. — Перша моя державна нагорода була за штурм міста Ямпіль. Тоді мене нагородили медаллю «За військову службу Україні». Після того нас перекинули на Луганщину, там був дуже великий ворожий штурм і ми відбивали посадку, при чому доволі успішно, після чого мене нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Зараз за нашу наступну операцію, знаю, що подали на нагородження орденом «За мужність» ІІ ступеня. Звісно, це мотивує, дає ще більше рішучості та приємно, але головною нагородою для кожного з нас стане Перемога, — наголосив «Бізон».

«Бєй сваїх, чтоби чужиє баялісь» Наші захисники задокументували чергові злочини російських військових проти цивільного населення. Колона ворожої техніки рухається полями у напрямку одного з населених пунктів на курщині. Знаючи, що у будинках досі знаходиться не евакуйоване цивільне населення, росіянці починають прицільно обстрілювати будинки зі своїми громадянами. Українські бійці зупинили спробу штурму противника і своїм вогнем накрили броню окупантів, внаслідок чого ворог накивав п’ятами.

Дорогі наші танкісти! Вітаємо вас із професійним святом — Днем танкіста! Ви — справжні герої броньованого щита нашої країни, що мужньо стоїть на захисті свободи і незалежності. Ваша відвага, сила духу та непохитна віра в Перемогу — це натхнення для кожного українця. На ваших плечах лежить величезна відповідальність, але ви завжди сміливо йдете вперед, долаючи всі перешкоди, віддаючи себе заради миру та безпеки нашої країни. Ваш броньований кулак — це символ сили, незламності та непохитності нашої армії. Бажаємо вам міцного здоров'я, незламної волі, переможних боїв і надійної техніки. Нехай кожна битва завершується вашою перемогою, а кожен день приносить радість, спокій та мир у наш дім. Слава Україні! Героям слава!

7 вересня - День воєнної розвідки України. Сміливі, сильні, незламні. Ви працюєте там, де інформація стає зброєю, а кожне рішення може змінити хід подій. Завдяки вашій роботі ми завжди на крок попереду. Ви — очі й вуха нашої армії, які допомагають нам бачити й розуміти ворога, перехоплювати його плани та діяти на випередження. Кожен ваш день — це виклик, але ви продовжуєте йти вперед, долаючи страх, втому і небезпеку. Нехай успіх супроводжує кожну вашу операцію, а ви завжди повертаєтесь живими та неушкодженими. Нехай ваша відвага та відданість Україні завжди будуть нагороджені вдячністю. Слава вам, воїни тіні, які освітлюють шлях до нашої перемоги! Слава Україні! Героям Слава!

Головний сержант мінометної батареї Костянтин на псевдо «Ворон», проходить службу у нашій бригаді з 26 лютого 2022 року. До початку широкомасштабного вторгнення у 2019 та 2020 році брав участь у ООС та викладав мінометну справу. — Фактично, я міг повернутися до викладання мінометної справи, але я прагнув брати безпосередню участь та воювати пліч о пліч зі своїми побратимами, — говорить «Ворон» і продовжує. — Уже в складі нашої бригади ми за ці 2 з половиною роки пройшли Донецький і Куп’янський напрямки і зараз боронимо Сумщину. За словами головного сержанта, у них з побратимами доволі злагоджений колектив і навіть за останню бойову роботу було 4 з 5 влучань по ворожим цілям. — Зараз ми працюємо зі 120 мінометом українського зразку. Під час несення бойового чергування ми постійно очікуємо нові цілі або ж відпрацьовуємо по плановим. Переважно — це скупчення піхоти противника, укріплення, бліндажі та інколи легка броньована техніка. Найбільше Костянтин запам’ятав момент, коли на Куп’янському напрямку їхня міна лягла прямісінько у бліндаж ворога. — То була дійсно філігранна робота, але бувають і найгірші дні. Один з таких трапився тоді, коли рашисти пішли штурмом на Крохмальне. Ми багато і інтенсивно працювали, зранку до обіду викинули 40 мін… На тому ж напрямку, ми з побратимами підбивали БМП противника. В цілому, ми завжди працюємо або до повного знищення ворога, або до моменту, поки вони самі не починають тікати, — наголошує головний сержант батареї. «Ворон» наголошує, що у порівнянні з минулим роком противник почав доволі активно використовувати FPV дрони та КАБи, що значно ускладнює бойову роботу. — Якщо брати FPV, то рашисти постійно обирають новинки та змінюється їхній різновид. Більше того, противник доволі швидко пристосовується до того як ми їм протидіємо. Буквально кожного тижня потрібно змінювати тактику і шукати нові варіації обходу противника. КАБи було і в минулому році, але не в такій кількості, як зараз. Вони дуже ускладнюють роботу, адже коли летять, то ми просто не можемо працювати і повинні знаходитися у бліндажі, — пояснює мінометник. Костянтин говорить, що спочатку його рідні з осторогою сприйняли його рішення, але зараз повністю прийняли, поважають та підтримують. — Звісно, спілкуючись з близькими по телефону я дещо прикрашаю перебіг наших днів, не розповідаю як є, адже хочу вберегти їхні нерви. Втім, вони розуміють, що я не можу інакше і повинен бути одним із багатьох своїх побратимів та посестер, які виграють цю війну.

Наш рідний Львів💔 Семеро загиблих. Серед них двоє дітей. 64 людини постраждали, зокрема восьмеро дітей. Щирі співчуття всім, хто втратив своїх рідних і близьких! Ворогу не пробачимо та помстимось. Вони відчують, що таке пекло - ще за життя!

Війна забирає найкращих. Марія «Пантера» Дихтяр капітан медичної служби, бойовий медик 63 окремого батальйону 103 ОБр ТрО ім. митрополита Андрея Шептицького. Одна з перших жінок-добровольців, учасниця АТО, начальниця медичної служби у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь». В перші дні широкомаштабного наступу рф долучилася до нашої бригади. Указом Президента за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджена орденом “За мужність” III ступеня. Також згідно з Указом Президента нагороджена медаллю «За врятоване життя». Вона врятувала сотні життів побратимів. Завжди була поруч. Завжди була першою. Посестра, подруга, душа. Загинула 02.09.2024 року при виконанні службових обовʼязків по захисту Батьківщини. Назавжди в наших серцях! Помстимося стократ! Вічна памʼять та вічна слава!

Обличчя тих - хто творить історію. Щодня. Щомиті.