Creative Association of Anti-fascists

Цього дня 183 роки тому народився видатний український мислитель, близький за своїми поглядами до анархізму, Михайло Драгоманов. Нещодавно ми разом із колективом "Вільне Рівне", який зараз змінив назву на "Чорнозем", видавали книжку, присвячену інтелектуальній спадщині Михайла Петровича "Україна лібертарна: Михайло Драгоманов. Невеличка антологія статей". Як виявилося, кілька книжок все ще є в наявності у наших товаришів із "Домашній DIY". До цієї дати канали "Чорнозем" і "Український поступ" підготували тексти присвячені Драгоманову.

"Переступив" Вантажівки грузяться ревуть вихлопні труби дратує це все чого Моя можливість пропала слідом за згоранням кисню від тутешніх трамваїв Метро плаче серце сохне згодом від автоматичності інформаційних сфер Стихійна манія величчя заклопотаний диригент Педаґоґи раби своїх цензурних закликів до підтримки порядку Сутички з мєнтами за студентськими специфіками українських універів Манту намочив всілякий бездар Вакханалія водостічних галявин Океанів прикрас бензинних розгалужень вікна тремтять перед оружиєм громадського навантаження на правильну політику аграрного права Навзаєм люблю тривогу Люблю повітряні баталії войовничих носорогів з металевими пітардами замість яскравих ґудзиків у небі Гнемо поступ замість практичних посібників по розведенню багатіїв Сохнуть світлофори та балістика а не препарати проти ноогенного синдрому Правила дорожнього руху переступив своїм пупом > Кос Кук

Якщо власник повідомив, що це брати не можна, то ніхто цього не бере. Але часто індивідуальні продукти — ті, що так чи інакше проблематично спожити спільно. Свої ресурси приносять за необхідності сусідні блоки, або ж хтось навідується до них з відповідним проханням. Насправді, даремно ми, лібертарії, як й інші люди, недооцінюємо та не звертаємо уваги на такі “звичні” практики, що складаються стихійно, без стороннього втручання, формуючи цілісні локальні суспільні відносини. Це справжній приклад самоорганізації задля спільного комфорту. Але треба враховувати, що наше поселення — місце по-справжньому футуристичне: немає більш цінного тут, ніж швидкість, інфантильність та відповідна агресія. Це не є чимось поганим, але з цим треба навчитися жити та працювати, щоб зрозуміти, що таке справжня людина в стані творчості. При таких умовах, як і взагалі при умовах самоорганізації, не може не виникати конфліктів, що чудово при їх правильному виражені. Саме такий характер — запорука відсутності конформізму, адже тільки в таких екстремальних ситуаціях індивіди приходять до компромісу в колективі. Це треба виробити, що на даний момент стоїть як головна задача, адже саме в цей момент відбувається конфлікт на побутовій основі, де видніється пасивна агресія як невроз, самоціль та конкуренція, що псує життя всім. Нормалізувати діалог з принципом поступу через відсутність антагонізму — моя задача, як і справа спільна. Це саме динамічне оточення, для якого мало фраз по типу “давайте обговоримо”. Ми маємо справу з грою, а не пустою функцією, бюрократичним елементом, для якого достатньо прислухатися до старшого. Агресія та дитячість має продовжуватися шляхом зрілості, раціонального в процесі такої ж гри, процес якої призведе до рішення або всебічного дискомфорту, елементи якого видніються вже. Але навіть така ситуація не може перервати саму сутність колективного проживання, без якого хоч якась дія перетворюється на нудьгу та відсутність тієї жаги до самовідновлення через руйнування старих устроїв, що є в принципі вираженням творчої та автономної сутності людини, яка шукає сенс у зовнішніх чинниках, в контексті. Саме такий творчий крок в рамках колективу забезпечує суб'єкту відповідальність за-когось і вираження на-комусь, а не хворобливе зациклення на собі, що обмежує повноцінне вираження. Можна сказати, що формувати статичні графіки, як план миття посуду по алфавіту, було помилкою, що відірвала рутинні обов'язки від особистого стихійного бажання. Тому в таких елементах треба повернутися назад, зробивши ставку на особистий настрій суб'єкта справ, неформальне виконання хатніх робіт, що невідчужене від самої людини формальним розпорядком. Можливо це призведе до тимчасового безпорядку, але саме його накопичення буде штовхати до добровільних дій на користь собі та іншим.

І. Спочатку були сумки, відносно недовга дорога, потім знову сумки, зустріла вахтерша. Наш — наголошую на “Наш” — блок зустрів мене вакханалією, але не такою значною, яка була при найпершому моєму знайомстві з новою оселею. Посуд був помитим, туалет також, кімната була на перший — виходить, що вже другий — погляд тошною, але все ж особисто для мене (людини, якій в принципі не треба багато) комфортною. Треба було для початку обжитися, що й відбулося пізніше. Відразу підвіконня прикрасив мій том Маяковського та “Хочу” Винниченка — таке поєднання в цілому дуже описує мене й той стан, який був тоді й залишається наразі. Здавалося б, нащо описувати таке звичне всім явище, як гуртожиток. Ні! Ще раз ні! Ні краплі не звичне. Мало хто в цілому розуміє, що це таке. Я, наприклад, до сих пір пізнаю це на практиці, виводячи в цілісну теорію. Це місце мого душевного перевороту, оскільки я потрапив у колективізм індивідуалістичного типу. Що є характерним, в блоці є дошка, де повинні зазначатися правила повсякдення. Воно було б, я думаю, прісним, якби ця дощенка в нас не була на той момент пустою, якою й залишається зараз. Так от, зустріли мене майже відразу візитом, амбіції якого були в тому, щоб розставити крапки над “і”. Зайшло троє, але серед них був всього один мій сусід, який досі мене дивує кожним своїм рухом. Насправді, тоді я дещо зрозумів, хоч й далеко не все: ці прогалини заповнюються наразі. Як виявилось, потрапив я в один простір з місцевими, не побоюсь написати, авангардистами. Більш того — блок стоїть на “виправному сроці” після інциденту під час проведення часу в обнімку з алкогольними напоями. Про це дізнатися довелося пізніше. Але такий аспект мене безмежно порадував, адже прийшло розуміння, що це мої люди. Люди ці, до речі, розкрилися поступово, у всьому розумінні “поступу”, але про це нижче ІІ. Майже відразу я зрозумів, що хоч якось показувати свою організаційну позицію тут — діло непрактичне. Ніякий більшовизм тут не проїде й метру, адже це суспільство саме самоорганізоване по всій своїй суті: ніякими офіційними установами закладу тут й не пахло. Але й мене не влаштовував побутовий нігілізм. Врятував Гудман: аналогічно до теорії батьківства, я не став нікого вчити нав’язаливо, а лише подав приклад того устрою повсякдення, яке бачу я й, більш того, яке виявилось комфортним для останніх. Єдина моя значна позиція заключалась в тому, щоб у суспільному просторі, тобто на кухні й в проходах, що від неї надходять, було комфортно знаходитися всім; щоб там був об’єктивний порядок. Першим кроком до цього я почав, як не дивно, готувати суп, залучивши до цього дівчат, що зайшли на знайомство з новенькими. Після цього майже показово помив плиту, яку, як сказала одна з них, “ніхто до цього не мив”. Але було б наглістю стверджувати, що це моя заслуга. Абсолютно не так. Просто, по словам самих жильців, жити принципом побутового нігілізму набридає через якийсь час; хочеться простого людського, домашнього та організованого. І дійсно, це спрацювало. Не так багато часу пройшло перед тим, як ми всі разом, включаючи мешканців сусідніх блоків, почали збиратися вечорами на кухні, по сімейному вечеряти та по різному проводити час. Це оцінили й самі учасники такого процесу, говорячи, що до нас, нових поселенців, так комфортно — в сенсі домашньому — тут не було. Зовсім скоро порядок став принциповим для кожного користувача спільним простором, а готова на вечерю їжа — річ глибоко колективна та, можна сказати, дещо ритуальна. Можна подумати, що тут був матеріально-корисний мотив, як споживання чужих продуктів, але це не так. Ключовим аспектом індивідуалістичного колективізму нашого союзу блоків став спільний холодильник, куди поміщається майже вся їжа всіх мешканців. Те, що можна приготувати та з’їсти разом — береться будь-ким по потребах, які треба зумовити лише уточненням, що саме ти це береш і для чого конкретно.

”Давайте вырвемся из насквозь прогнившей скорлупы Здравого Смысла и как приправленные гордыней орехи ворвемся прямо в разверстую пасть и плоть ветра! Пусть проглотит нас неизвестность!„ — Филиппо Томмазо Маринетти, "Манифест футуризма".

Решил опубликовать своё давнее эссе о пьесе Генрика Ибсена «Гедда Габлер». Возможно кому-то будет интересно почитать. В нём я размышляю о творческом и духовном пути главной героини пьесы Гедды Габлер, а также актуализирую тезисы о важности преодоления капитализма как системы гнёта, отчуждающей от личности возможность жить полноценной духовной жизнью и развиваться как возвышенный внутренний мир (микрокосм), поскольку сам по себе капитализм с его цинизмом и приматом узкой материальной выгоды отрицает важность человеческих отношений, построенных на высших добродетелях, созидании и приверженности идеалам любви, честности и справедливости. Приятного.

Одно из двух. Или государство должно быть разрушено, и в таком случае новая жизнь возникает в тысяче центров на почве энергетической личной и групповой инициативы, на почве вольного соглашения. Или же государство раздавит личность и местную жизнь; завладеет всеми областями человеческой деятельности, принесёт с собою войны и внутреннюю борьбу за обладание властью, поверхностные революции, лишь сменяющие тиранов, и как неизбежный конец — смерть! Выбирайте сами!

— Пётр Кропоткин, «Государство и его роль в истории»

Не студенты не против фашизма Да, в «Студенческом антифашистком фронте» ещё на первых этапах, когда он назывался «Движение против Ильина», адсорбировались знатные антифашисты. Ярые сторонники СВО, жожеки, Гектор Шпрее и компания. Мы по горячим следам писали о том, как это происходило, ещё весной. Теперь на фотках собраний с косящими под Ленина мальчиками щеголяет аж целый Трибун. Всё это происходило под руководством КПРФ, которое публично называлось помощью. Рабкор действительно предупреждал о заслугах Шпрее, но тех, кто присылал в чат предупреждения, банили. А потом Шпрее просто убрали с глаз публики, поближе к руководству. Выстраивание вертикали, исключение неугодных групп студентов тоже было. На наш взгляд, сама движуха начиналась бодро и дала разные плоды, но когда стал понятен размах недовольства, его канализировали и подвели под лояльных власти руководителей руками провокаторов. В результате какие-то группы отпочковались и зажили своей жизнью. Школа Ильина осталась там же, где была. Ну а положение нынешнего «движения» хорошо описано в расследовании Рабкора. ______ Подписаться | Помочь

Александр Шубин «Ритмы истории. Путеводитель по прошлому и будущему» — 📣сбор на печать Знаменитый историк и теоретик социализма Александр Шубин написал свою «самую рискованную книгу в этом веке» — и предложил нам её издать. «Ритмы истории. Путеводитель по прошлому и будущему» — это историософский трактат, в котором Александр Владленович поделился секретами футурологического мастерства, азами политической прагматики, а также ответил на ряд постоянно возникающих у публики вопросов. Как заниматься историей, не превращаясь в мифотворца? Есть ли у истории хоть какой-нибудь смысл и что, обнаружив его, нам с ним делать? Почему мы живем на пороге постиндустриальной эпохи и все еще не можем его перешагнуть? Как поколению широкополосного интернета, глобального рынка и технологических стартапов наконец-то стать революционным субъектом? Для печати 500 копий этого увесистого, полного мудрости и опыта тома нам требуется (о, ужас) 200 000 рублей. Мы приглашаем вас стать спонсорами нового издательского приключения к все четче проявляющимся на линии исторического горизонта образам будущего! Что мы дарим за помощь? 🔵 За донат до 999 рублей — упоминание в книге (если вы того захотите); 🟡 От 1000 до 5000 — электронные версии сборника Пола Гудмана и первой книги из серии ad extra; 🔵 От 5000 и выше — все перечисленное + курс лекций по истории американского анархизма. 📝 Задонатили? Пишите в бот — @egalite_book_bot Счета для переводов: Тинькофф: 5536914142542525 PayPal: https://www.paypal.me/egalitemagazine TBC: GE08TB7314245064400004 (Oleksandra Pushna)

— Мы хотим освободительное антиколониальное движение! — У нас уже есть освободительное антиколониальное движение дома. Освободительное антиколониальное движение дома: