nerdgasm

Цього літа вийшов друком роман Софії Андрухович «Катананхе». Це короткий за обсягом текст, описує складні стосунки однієї сучасної родини. Тут немає гучних тем, проте те, як Андрухович працює зі своїм текстом — це щось неординарне. Однією зі сцен, що найбільше у врізалася в пам'ять читачам, стало визволення оленя з пут і визволення внутрішніх поривів головних героїв як наслідок. 🫎 Життя імітує мистецтво, хай і не в деталях: сьогодні в центрі Києва спіймали лося. А більше про вбивство священного оленя на Оболоні читайте у рецензії Тетяни Петренко. 👉 Підписатися на Читомо в телеграмі

Дочитую зараз якраз, днями напишу, що думаю 🙂

Мене щось так розчулили ці 150+ підписни_ць 🥺 Для мене леттербоксд і гудрідс не про соцмережі в класичному розумінні – там не вийде про лайфстайл, не закинеш фоточку своєї киці, не вихвалишся пробіжкою. Чисто кіно або книжки. Я жартую, що саме там я думскролю найчастіше, перебираючи безкінечні списки, рейтинги та ревʼю, систематизуючи собі улюблене дозвілля. Це створює якесь таке комфортне відчуття, що попереду стільки історій ще можна побачити і прочитати. А ще тут радієш 30 лайкам (це прям велика рідкість!) і 150 фоловер_кам – бо це про українське комʼюніті, яке росте на твоїх улюблених сервісах. А цифри, за якими тут насправді всі ганяються – це кількість побаченого і прочитаного, якого насправді завжди мало. заходьте, будемо бачитися: мої леттербоксд та гудрідс.

Нещодавно подруга сказала, що я читаю тільки серйозну літературу. Мене прям зачепило, бо я ж про комікси, я ж про фентезі, дурістіка й абсурд! Уже потім дійшло, що справді ці 2,5 роки читаю більше нон-фікшну, публіцистики й репортажів, бо ніби хочеться пояснити собі реальність навколо. Але – для Альони і всіх, кому треба! Оце воно: Тільки через мій труп. Свіні Бу – Віват Чесно, це кайф. Записуйте: школа для відьом, таємниця зникнення учениці, загадковий ліс, фамільяри, привиди, осінь, великий вплив «Піксару» у віжуалі та «Гаррі Поттера» в сюжеті. Я в захваті. Це сміливо можна прочитати за вечір, але мені захотілося його розтягнути на декілька тижнів – от ніби від смачнющого пирога відламуєш по шматочку й ходиш навколо. Ідеальний рецепт, щоби зустріти осінь без сірої нудьги й відразу зануритися в атмосферу. кольори! кольоориии 🙂‍↔️ 🌟5/5

та коротше…

Уже традиційно збираю в інстаграмі найкраще прочитане-побачене за місяць, то закину й сюди: книжечки «Сім чоловіків Евелін Гʼюґо» Тейлор Дженкінс Рід «Серед овець» Олександра Корешкова стендапи «На межі» Антона Тимошенка Jerrod Carmichael: Rotaniel серіал 1шт. Gen V фільми Яремчук: Незрівнянний світ краси (тут про нього більше думок) Ідеальні дні

Крим Керіма. Наталія Смирнова — Портал Чесно, в мене від цієї книжки емоція трохи, як у мемі: «йой, най буде». Бо ніби як дитячої книжки прицільно про історію кримських татар ХХст. я більше й не згадаю, а тут ілюстрації, легенди, мораль – усе на місці. Та в тій же «Крутій історії України» це зроблено більш стисло, але й більше по ділу. І точно не так скорботно. Ілюстрації Людмили Стецькович неможливо красиві. 🌟4/5

Ух. Рубрика ми сходили й подивилися, щоби вам не довелося. Здавалося, що це буде дурацький горор типу «Синевиру» з жахливою графікою, картонною акторською грою та українськими легендами, які розростуться у вічнозелені меми (ми досі шукаємо Песиголовця, коли їздимо в Карпати). Ні. Автор_ки «Конотопської відьми» вирішили перенести історію у 2022 рік і зробити кіно про помсту росіянам. В основу лягла не легенда, не повість Квітки-Основʼяненка і навіть не вистава Уривського. А пісня Енджі Крейди. І окей, це як ідею можна було непогано втілити. Вийшло жахливо. Мало що виглядає все максимально безглуздо і штучно з настроєм перемоги за два-три тижні з 2022 року. Так ще й чомусь туди запхнули мораль про те, що бажання помсти нас усіх згубить. На мене, це не просто погане кіно, а ще й шкідливе. І з абсолютно невигадливим боді-горором. Але. Поряд із нами явно сиділа ца фільму, яка була в захваті, сміялася, плакала і плескала в кінці. Тому дисклеймер – може, я просто душне 😌 до речі, тут мій леттербоксд, приходьте

Прикол, у закордонному ТікТоці завірусився образ Білла зі всесвіту Ґравіті Фолз на фоні виходу книжки The Book of Bill. Це вже не перший мерчендайз про всесвіт мультсеріалу, але перший, який моментально залетів у бестселлери. Схоже, американським підліткам капець як заходить філософія Білла: все хаос, світ звалюється в апокаліпсис, ні в чому немає сенсу. Time is dead and meaning has no meaning! Welcome, one and all, to Weirdmageddon! Аудиторія тренду – вже навіть не зумери (але і вони теж), а ще молодші. Кажуть, що ця фраза в їхні 6-10 років сформувала для них поняття про свободу та світобудову. Книжка написана від імені Білла, тут його історія, батьки, майндсет і купа фансервісу, звісно. Написав Алекс Хірш, автор серіалу. Серіал у мої 18 люто зайшов із його вагоном пасхалок, таємниць, глибоким всесвітом, ви знаєте. Але до книжок руки не доходили, здавалося, там більше мерчу й фану, ніж історії. а взагалі в мене від усього цього настрій такий трохи how do you do fellow kids

Серед овець. Олександр Корешков – Vovkulaka У сюжеті й сетингу тут нічого нового – все простеньке й місцями так розжоване, ніби орієнтоване на ранню підліткову аудиторію. Це типу нам давали «Сад Гетсиманський» у десятому класі читати, так от це попростіше зайшло би. Але який він стильовий! Візуально все класно, видно, що Олександру сподобалося погратися зі стилістикою пллакатного соцреалізму, але і трошки нагадав мені нуар «Блекседа». А, і він кривавий доволі. p.s. в паралельному читанні з Casino Moscow про 90-00 – це як грейпфрут із авокадо, я вам кажу.