Libertarian

Колись, коли я був ще зовсім дитиною я зрозумів одну річ, те дитяче прозріння я запам'ятав і досі. Був один малий, Вася, до Васі не так щоб приязно відносилися інші діти. Він був вже дуже іншим і читав по-дурному і зачіска та вийшла з моди десь у другому класі, а вона і досі була з ним. І ось якось з Васею нас вигнали в коридор, вже і не згадаю чому, але привіди я давав часто. І ось ми з ним зарозмовлялися, не хочу вигадувати подробиць розмови, бо я їх зовсім не згадаю. Але одна думка, яку він мені сказав, вона запам'яталася мені. Справа в тому, що ми ніколи не зможемо подивитися на світ очами іншої людини, інколи ми бачимо людину тут і зараз, але ж за плечима цієї людини своє життя, своє виховання, свої звички і люди які впливали і все оточення. Тому я так не люблю узагальнень, якихось суспільств і громад, в які тебе записали, а ти і не знав. Так, коли в мене нишпорки закрадається бажання думати, що я найрозумніший і можу повчати, одразу згадую, як мої такі бажання приборкували лібертаріанці у наших дебатах, задаючи лише одне питання "їбе?". Тому не треба лізти до людей і щось їм там нав'язувати своє "правильне", а як з'являється бажання, то питайте у себе "мене воно їбе?", все одно на світ можна подивитися лише своїми очима.

Большой брат следит за тобой

Днепровский горсовет на Мальдивах. Классно же? Такие же дела во всех советах страны. А где те «воины», которые вот-вот приедут и наведут порядок? Активисты! Где вы, трусы? Все такие смелые, когда дело доходит до обид обычных граждан! Зайдите хоть раз в горсовет — в Днепре, в Одессе или любом другом городе. Задайте вопросы: куда уходит земля, куда идут бюджетные деньги, где вся волонтерская помощь? Но вы не можете этого сделать, потому что вы — псы на привязи! И вам там быстро укажут ваше место — в будке.