⚫️ UTOP i A

ПРО ЩО СПИТАТИ У ДИТИНИ, ЯКЩО ХОЧЕТЬСЯ ДІЗНАТИСЬ, ЩО В НЕЇ У ДУШІ 10 питань небайдужих батьків: 1. Якби ти вмів(вміла) відмотувати час, то до якого моменту ти би відмотав(відмотала)? Чому? 2. Яким супер героєм ти би став(стала) на якийсь час? Що би ти зробив(зробила)? 3. Якби ти подивився у дзеркало і побачив(побачила) замість себе якусь тварину, яка це була б тварина? Вона захищається чи нападає? 4. Якби твоя іграшка стала живою, що б ви з нею зробили разом? 5. Якби ти вмів(вміла) літати, куди б ти полетів(полетіла) і що б ти там робив(робила)? 6. Якби сьогодняшній день можна було б прожити ще раз, що б ти зробив(зробила) інакше? 7. Якби ти став(стала) невидимкою ненадовго, що б ти робив(робила)? 8. Якби в тебе була чарівна паличка, що виконує бажання, чиї бажання ти б виконав(виконала) в першу чергу? 9. Якби ти міг(могла) придумати закон життя людей, яким би він був? 10. З ким або з чим ти сьогодні не згодний(згодна)?

Не чекайте, поки життя поставить вас у ситуацію, де ви будете змушені діяти. Починайте діяти самостійно і в тому напрямку, в якому ви хочете, а не в тому, куди вас змусять.

Доброго ранку ☀️

🤩

Мила, тобі ніхто нічого не винен . У 1966 р. інвестиційний аналітик Гаррі Браун на різдво написав своїй дев'ятирічній дочці листа, який досі цитують. Він пояснив дівчинці, що нічого в цьому світі - навіть любов - не можна сприймати, як це.

Привіт, люба. Зараз різдво, і я маю звичайну проблему — який подарунок тобі обрати. Я знаю, що тебе тішить книжки, ігри, сукні. Але я дуже себелюбний. Я хочу подарувати тобі щось таке, що лишиться з тобою довше, ніж на кілька днів чи навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що нагадуватиме тобі про мене кожне різдво. І, знаєш, мені здається, я вибрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різних способів і це захистить тебе від багатьох проблем у майбутньому. Так ось: тобі ніхто нічого не винен. Це означає, що ніхто не живе для тебе, дитино моя. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для себе самої. Єдине, що він може відчути це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен тобі організовувати щастя, ти звільнишся від очікування неможливого. Це означає, що ніхто не повинен тебе любити. Якщо хтось тебе любить — значить, у тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З'ясуй, що це, постарайся зробити це сильнішим, і тоді тебе любитимуть ще більше. Коли люди роблять щось для тебе, це відбувається тільки тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тобі є щось важливе для них, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі винні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з почуття обов'язку. Ніхто не повинен тебе шанувати. І деякі люди не будуть добрі до тебе. Але в той момент, коли ти зрозумієш, що ніхто не зобов'язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрий, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

Відносини з іншими — завжди відносини із собою. Реакції на вчинки інших — завжди відносини із Життям. Людські вчинки — це їхня відповідальність, то як ви відповісте їм — ваша. І кожен отримає винагороду відповідно до свого вибору.

🔤🔤🔤🔤🔤🔤 Жив один чоловік, і була в нього мрія – відшукати найбільший у світі алмаз. Він день і ніч рив гору, шукав камінь, але ніяк не міг знайти такий, як йому хотілося. Чоловік одружився, але дружину свою майже не бачив: цілі дні пропадав у печерах. Народилася в нього дочка. Але і на дочку в нього не було часу. І от одного разу знайшов цей чоловік величезний алмаз – чистої води, такий, який у склянку з водою опустиш, а його і не видно зовсім. Чоловік беріг алмаз як зіницю ока, зберігав у скриньці на м’якій подушці, і скриньку цю постійно пильнував. Кожну вільну хвилину проводив біля скриньки – милувався своїм скарбом. Але от одного разу розглядав він свій алмаз і побачив, що в ньому є маленька тріщинка. Схопився нещасний за голову: він був вже немолодий і знав, що другого такого каменю йому не знайти. Вирішив він тоді огранувати алмаз, щоб приховати дефект. Став шліфувати камінь, і як з’явилися на ньому грані, як став він діамантом, то заграв на сонці усіма барвами веселки. Чоловік вставив його в оправу і повісив на золотому ланцюжку на шию дочки, щоб, коли вона рухається, сонце грало в його улюбленому діаманті. І усі, углядівши дочку того чоловіка, казали: – Яка неземна краса! Але через певний час чоловік зрозумів: люди говорили не про камінь, за яким він полював усе життя, а про його дочку, яка була дана йому Богом… Ганяючись за красою, він не бачив краси у своєму домі.