ECONOMIC JUSTICE

ДАЙДЖЕСТ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ щодо перебігу процесуальних строків через призму електронного судочинства

Підготували для вас огляд судової практики з вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану (рішення, внесені до ЄДРСР, за червень 2022 року – березень 2024 року) – https://is.gd/9wO6KH. З початком повномасштабного вторгнення перед судовою системою та учасниками господарського процесу постали нові виклики, пов’язані із застосуванням як законодавчих змін, так і чинних норм законодавства, а також із здійсненням правосуддя в умовах воєнного стану. Зважаючи на важливість формування єдиної судової практики, в тематичному огляді систематизовано ключові правові позиції ВС у господарських спорах, зокрема щодо: ✅ застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» у формі «alter ego», якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу російської федерації; ✅ примусового вилучення / відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану; ✅ застосування постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації»; ✅ зміни, розірвання, продовження дії та особливостей виконання договорів в умовах воєнного стану; ✅ захисту інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану; ✅ застосування норм ГПК України в умовах воєнного стану; ✅ особливостей здійснення виконавчого провадження в умовах воєнного стану та ін. Видання стане в пригоді всім, хто цікавиться питаннями вирішення господарських спорів в умовах воєнного стану. Тож читайте, застосовуйте, поширюйте!

Пропонуємо до вашої уваги аналіз судової практики та судової статистики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_uhv_vidm_2022_2024.pdf У цьому огляді проаналізували та висвітлили типові порушення, які стають підставами для відмови у відкритті касаційного провадження. Не залишився поза увагою і аналіз ухвал КГС ВС щодо зловживання процесуальними правами.

Опубліковано огляд судової практики КГС ВС щодо окремих питань застосування положень Господарського процесуального кодексу https://jurliga.ligazakon.net/news/230589_opublkovano-oglyad-sudovo-praktiki-kgs-vs-shchodo-okremikh-pitan-zastosuvannya-polozhen-gospodarskogo-protsesualnogo-kodeksu

​​✍🏻НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ НА АДВОКАТА ЗА НЕПОВАГУ ДО СУДУ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ В АПЕЛЯЦІЙНІЙ СКАРЗІ, ЯКІ НЕ ВИХОДЯТЬ ЗА МЕЖІ ДОПУСТИМОЇ КРИТИКИ, Є НЕПРАВОМІРНИМ 🇪🇺Правова позиція ЄСПЛ у справі «PISANSKI v. CROATIA» від 04.06.2024, заява № 28794/18 Заявник - адвокат - скаржився на те, що внаслідок накладення на нього штрафу за неповагу до суду було порушено його право на свободу вираження поглядів. ЄСПЛ зазначив, що заявник зробив оспорювані зауваження в контексті судового провадження, в якому він виступав як адвокат, і що його зауваження стосувалися цього провадження. Зокрема, його зауваження були висловлені в апеляційній скарзі на ухвалу про відмову у задоволенні його заяви про видачу виконавчого листа, тобто на ухвалу, яка суперечила інтересам його клієнта. Це означає, що вони були зроблені у формі, в якій права його клієнта, природно, повинні були рішуче захищатися. Зауваження заявника були зроблені в контексті внутрішнього спілкування між ним як адвокатом та апеляційним судом, про яке широка громадськість не знала. Зауваження заявника не були спрямовані проти конкретного судді, а стосувалися помилкового, на думку заявника, тлумачення відповідного національного законодавства місцевим судом. Суд зауважив, що відповідна апеляційна скарга заявника була задоволена. Крім того, його не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вказані висловлювання. Суд зробив висновок, що національні суди не забезпечили належного балансу між необхідністю захисту авторитету судової влади та необхідністю захисту свободи вираження поглядів заявника. Оскільки заявник не вийшов за межі допустимої критики, втручання, про яке йдеться, не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві». ❓Порушено права заявника? ZakonOnline - швидкий пошук судової практики #ЄСПЛ #правова_позиція

Колегія суддів КГС ВС зауважила, що розглядаючи справи щодо оскарження наказів Мін`юсту, якими скасовані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав позивачів на майно, відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у разі визначення відповідачем лише Мін`юсту. Фактично вважаючи, що саме за рахунок Мін`юсту можна задовольнити такі позовні вимоги, КГС ВС розглядає такі спори по суті. Водночас КЦС ВС дотримується практики, відповідно до якої при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Реєстрі. Тобто Мін`юст не може бути єдиним відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне. Отже, існують різні підходи як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів, які засновано на трактуванні одних і тих же висновків ВПВС, що свідчить про існування виключної правової проблеми. Зважаючи на це ВПВС 10.09.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/121571350 про прийняття справи № 910/2546/22 до свого розгляду.

22.09.2022 ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України», у якому констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку зі скасуванням остаточного судового рішення. ЄСПЛ зазначив, що основне питання стосується скасування Вищим господарським судом України (далі ВГС) рішення майже через три роки після того, як це рішення набрало законної сили. Відповідне скасування відбулося після розгляду у другій інстанції, розпочатого у результаті поновлення апеляційним судом строку для подання апеляційної скарги. ВГС визнав незаконним таке поновлення строку і на цій підставі скасував постанову апеляційного суду. Він також провів додатковий незалежний розгляд рішення суду першої інстанції і дійшов висновку, що воно було незаконним і недостатньо обґрунтованим. На цій підставі він скасував це рішення та направив справу на новий розгляд господарським судом як судом першої інстанції. При цьому ВГС не посилався на положення законодавства, яке б дозволяло ухвалення такого рішення за цих обставин. У зв`язку з цим варто зазначити, що касаційне провадження було розпочато за скаргою підприємства-заявника, в якій воно не оскаржувало рішення, а лише постанову апеляційного суду. Навіть припустивши, що касаційна скарга підприємства-заявника могла тлумачитися як така, що стосувалася цього рішення також, ВГС не пояснив, чому цю скаргу слід вважати поданою з дотриманням одномісячного строку, встановленого ст. 110 ГПК України. Ні ВГС у його постанові, ні Уряд у своїх доводах не надали пояснень і підтверджуючих документів, що ВГС мав повноваження розглядати це рішення за власною ініціативою. Отже, ВГС знехтував точними та чіткими процесуальними нормами, які регулюють відправлення правосуддя, нівелювавши весь судовий розгляд, який завершився ухваленням остаточного рішення суду, яке підлягало виконанню. Водночас ВПВС 04.09.2024 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/121473445 у справі № 22-23/321-05-10190 про відмову в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами судових рішень, оскільки ухвалення нового рішення у цій справі, з одного боку, не здатне забезпечити відновлення правового становища позивача (оскільки існує інше остаточне судове рішення в іншій справі), а з іншого - матиме явно непропорційні негативні наслідки для інтересу багатьох осіб у дотриманні принципу res judicata.